Діяльність організацій із захисту прав жінок

Кожна людина з першого моменту свого життя, вже в силу того, що вона - розумна істота, наділена природною свободою діяти чи залишатись бездіяльною для задоволення своїх різноманітних потреб, мати можливість нормально жити та розвиватись, що залежить від рівня розвитку суспільства в цілому, а також є формально визначеною і юридично гарантованою як на міжнародному рівні, так і на внутрішньому рівні [1]. Іншими словами, кожен із нас з моменту народження наділений правами. Протягом життя ми реалізуємо свої права і таким чином задовольняємо певні потреби. Але іноді в процесі їх реалізації виникають порушення, тобто перешкоди, обмеження у використанні людиною своїх законних можливостей. Це призводить до того що суб’єкт порушених прав лише частково задовольняє певну потребу, або ж узагалі не може її задовольнити, а отже, не може нормально жити і розвиватись. Втрачається сама суть явища людських прав.

Можемо констатувати, що у будь-якій сфері прав людини порушення не є настільки очевидним, як щодо прав жінок. Щоб запобігти такому становищу, суспільство повинне захищати порушені права за допомогою певного механізму, наприклад міжнародного. Одним з елементів міжнародного захисту прав жінок є міжнародні організації та їхні органи. Вони існують на рівні з іншими елементами–міжнародною нормативною базою, практикою застосування міжнародних документів і міжнародним контролем та процедури розгляду спорів. Міжнародні організації не лише виконують нормотворчу функцію, а й здійснюють контроль за дотриманням і захист прав жінок у світі, тому від ефективності їх роботи великою мірою залежить ефективність функціонування всього механізму. Таким чином, проблема захисту прав жінок на рівні міжнародних організацій носить як науково - теоретичний, так і практичний характер, а її розв’язанні повинні брати участь законодавці, науковці, юристи–практики, державні посадові особи, що свідчить про їх актуальність. Проблеми захисту прав жінок є предметом діяльності низки національних, та міжнародних організацій. До міжнародних відносять ООН, а також міжнародні урядові та неурядові організації (НУО), які не включені до системи ООН. До числа регіональних механізмів входять Міжамериканська комісія з прав людини, Міжамериканський суд з прав людини, організації які діють у рамках Ради Європи, соціальні структури Європейського Союзу. На національному рівні питаннями захисту прав жінок займаються відповідні державні установи і служби, парламент, комісій з прав людини. Залежно від участі держав у міжнародних організаціях розрізняють міжнародні урядові організацій, метою діяльності яких є розвиток і захист прав жінок, можна назвати Організацію з безпеки і співробітництва в Європі, Міжпарламентський союз тощо. Також розрізняють міжнародні не урядові організації,ті в яких беруть участь недержавні громадські структури (Міжнародна амністія,Міжнародна ліга з прав людини, Глобальний альянс проти торгівлі жінками тощо).

Чільне місце серед організацій на мою думку, посідає Організація Об’єднаних Націй. Передусім тому, що це одна з найчисленніших світових організацій, кількість членів якої складає 192 державу, а при штаб–квартирі ООН мають свої постійні представництва держави, які не є її членами, і міжурядові та інші організації як спостерігачі на сесіях і під час роботи Генеральної Асамблеї [2]. По-друге, створення ООН було зумовлене «усвідомленням абсолютної необхідності міжнародного співробітництва з метою запобіганням новим глобальним конфліктам за рахунок створення умов плідного співробітництва держав» [3]. По-третє, ООН має розгалужену систему органів і організацій, подібної якій не має жодна міжнародна структура: до неї входять п'ятнадцять незалежних спеціалізованих організацій, які пов’язані з ООН відповідними угодами. В рамках ООН діє досить велика кількість органів і організацій, в задачі яких входить нагляд за дотриманням і захистом прав людини, в тому числі й прав жінок.ООН здійснює кілька видів нагляду. Перший вид – договірний. Це означає, що деякі договори з прав людини передбачають створення комітету експертів, «договірного органу», основна задача якого – контроль за виконання відповідного договору державами–учасницями. Контроль здійснюється на підставі аналізу періодичних доповідей, які подаються державами. Згідно з положеннями Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок був створений Комітет з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Захист прав жінок також здійснюється Комітетом з прав людини, Комітетом з економічних, соціальних і культурних прав, Комітетом з ліквідації всіх форм расової дискримінації. До функцій цих Комітетів входить також розгляд скарг про конкретні порушення прав людини, які подаються до факультативних процедур розгляду скарг. Другий вид нагляду заснований на конкретних положеннях, тобто реалізується на підставі і механізмів, які створенні Комісією з прав людини або Економічною і Соціальною Радою. Контроль включає конфіденційну процедуру з розгляду справ систематичних грубих порушень прав людини, спеціальні процедури, пов’язані з вивченням, наглядом і оприлюдненням інформації про стан забезпечення прав людини на конкретних територіях чи в конкретних країнах або у зв’язку з конкретною проблемою у сфері прав людини [4]. Фактором сучасного життя є те, що міжнародна політика у сфері захисту прав жінок не буде результативною без активної взаємодії національних, регіональних та міжнародних організацій, а також без створення і постійного вдосконалення принципів і процедур спільної роботи органів влади, національних неурядових організацій, міждержавних і міжнародних неурядових організацій.