Особливості взаємодії романтичних та реалістичних тенденцій у військових оповіданнях а. Бірса

Важливу частину творчого доробку Амброза Бірса становлять військові оповідання. У них письменник передає досвід солдата, приголомшеного кривавими випробуваннями братовбивчого протистояння.

Зображення війни так важливо для А. Бірса не лише тому, що це частина його біографії, особистий досвід, але й тому, що на війні оголюється потаємна суть людини, те, що в мирний час могло лежати на дні душі і залишитися невідомим для усіх і для неї самої. У зображенні війни багато нещадної правди. Його війна не парадна, не прикрашена, і хоча романтика війни, за твердженням критиків (І. Кашкин, А.Николюкин, Р.Орлова) у нього ще зберігається (як тенденція часу), саме з творів А. Бірса веде свою історію американська проза про війну як таку – про справжню війну, де ллється кров.

А. Бірсу завжди хотілось зазирнути якнайглибше, вивчити людину в обставинах особливих, надзвичайних, випробувати її. Війна надала незліченну кількість подібних ситуацій – неймовірних, проте реалістично правдоподібних, ситуацій, схожих на ті, які він сам спостерігав, в яких брав участь, про які йому розповідали очевидці.

На перший погляд герої цих оповідань хоробрі, віддані своїй справі та ідеї люди, здатні принести в жертву себе та своїх близьких задля виконання військового обов’язку («Вбитий під Ресакою», «Випадок на мосту через Совиний струмок», «Вершник в небі», «Бій в ущелині Коултера»). Але, насправді, оповідання А.Бірса розвінчують з усією властивою авторові нещадною іронією різного роду стереотипи, якими рясніла сучасна йому белетристика про Громадянську війну. Далеко не усім героям А. Бірса була дана духовна енергія, яку письменник вважав запорукою «спокою» перед особою смерті – безперечним доказом набутої людиною етичної цілісності і правди. Боягузтво та жах перед смертю також притаманні героям військових оповідань письменника. Більшість його характерів слабкі, позбавлені моральної сили. Таких персонажів А. Бірс зазвичай примушує зіткнутись з уявною загрозою, що сприймається ними як справжній смертельний ризик, і, використовуючи звичну для нього «граничну» ситуацію, висвітлює ту духовну боязкість, яка була для нього синонімом етичної нікчемності особи.

Смерть домінує в його оповіданнях, і кожного разу під його пером смерть завершує певний етичний конфлікт, а такі конфлікти є різноманітними, як сама дійсність. А.Бірс писав про людей, що шукають смерті із страху перед жорстокістю війни. Письменник зображував тих, хто намагався затулитися від грізної реальності позерством, виявляючись безпорадним, коли ця реальність пред’являла свої безперечні права, і про тих, хто приймав життя в усій його гіркій реальності, а тому умів гідно зустріти і свою останню годину («Паркер Аддерсон – філософ»).

Вивчаючи в військових оповіданнях тему смерті, А. Бірс кожного разу знаходить нові ресурси, нові варіації, у жодному разі не пом’якшуючи суворого колориту новел та їх трагедійного звучання. Смерть виступає головним засобом характеристики діючих осіб всіх оповідань письменника про війну. Саме ставлення героїв до смерті, власної чи чужої, і надає авторові можливість для вирішення більшості конфліктів, що стоять в центрі зазначених творів. Персонажів оповідань можна розділити на хоробрих воїнів та боягузів, але всі вони постають рівними перед обличчям смерті. Їх зображення слугує лише одній головній меті – надати психічний аналіз та мотиви поведінки людини в умовах, що загрожують її життю та добробуту.

Військові оповідання А. Бірса своїм правдивим зображенням війни неначе створюють ґрунт для становлення американської реалістичної прози.

За складом художнього мислення А. Бірс був реалістом, а от за характером колізій, що його хвилювали, за переважаючими рисами поетики творів – він був романтиком. Він, по суті, відштовхнувся від того творчого методу, де знайшли притулок пізні прибічники романтичної школи, але інший метод, що енергійно освоювався прибічниками нової школи реалізму, здавався йому непривітним, одноманітним та монотонним. А. Бірс скоротив розрив між романтизмом і реалізмом оскільки наявність романтичних і реалістичних тенденцій в його творчості є безперечною.

А. Бірс удосконалив жанр американської романтичної новели, доповнивши його новим арсеналом художніх засобів, додавши до нього безпомилкове знання матеріалу, чесність і тверезість його осмислення, пристрасть до достовірності, любов до конкретики, презирство до обману. Військові оповідання письменника поклали початок правдивому зображенню війни в літературі США.

Приходько Олександра

студентка ІІ курсу факультету іноземної філології ЗНУ

Наук. кер.: д. філол. н., доцент Приходько Г.І.