Національна ідея: сутність і зміст поняття

Національна ідея представляє собою уявлення певної нації про те, яке місце вона займає в соціальній реальності, усвідомлення свого історичного минулого і формулювання адекватної дійсності мети існування на основі аналізу минулого і теперішнього стану нації.

Таке усвідомлення за своєю природою завжди є ідеальною категорією, можливо саме тому деякі дослідники ототожнюють поняття “національної ідеї” з “національною свідомістю”, “національною самосвідомістю” та “менталітетом”. Розмежовує ці поняття Кресіна І., говорячи, що “національна свідомість має різні рівні функціонування… У буденній свідомості віддзеркалюються як усталені, відносно стійкі звичаї, ментальні пріоритети і настанови… Теоретичний рівень національної свідомості – це науково обґрунтовані чи мистецьки осмисленні ідей, концепції, програми. Світоглядні орієнтації, що характеризують науковий потенціал нації, її здатність на основі рефлексії до само опанування і самоствердження… саме на теоретичному рівні формується і обґрунтовується національна ідея, національний ідеал” [1, с. 12]. Виходячи зі сказаного, можна зробити висновок, що поняття “національна ідея”, “національна свідомість”, “національна самосвідомість” та “менталітет” співвідносяться так: менталітет є першим, буденним рівнем національної свідомості, на другому її рівні формується національна ідея, яка своїм підґрунтям має сформовану національну самосвідомість.

Визначення структури національної ідеї через зв’язок з державою дозволяє в умовах сьогоденної глобалізації суспільного життя уникнути асоціювання національної ідеї з окремим етносом, який є домінуючим на території тієї чи іншої держави. На необхідність трактування національної ідеї в межах держави вказує Лінц Х. та Степан А. [2, с. 26].

Звісно, що в таких умовах існування національна ідея вже не має і не може мати суто “національних” або етнокультурних характеристик, вона повинна пристосовуватись до умов глобалізації та розвитку націй-держав у сучасні багатонаціональні держави, де вирішальну роль ідентичності відіграє не факт національної приналежності, а факт громадянства.

Історична компонента національної ідеї, яка, на нашу думку, містить у собі усвідомлення історичного минулого нації, особливості історичного розвитку національної держави, історичний досвід і висновки з нього, ставлення нації до певної релігії, мовну приналежність, особливості національного характеру, який складався історично, дозволяє зберегти нації в умовах трансформації суспільства свої історичні коріння, історичне підґрунтя та проектувати майбутній стан нації, заснований на певній традиції.

Наступна компонента, яку ми виокремлюємо в структурі національної ідеї – це компонента, яка відповідає за уявлення певної нації про те, яке місце вона займає в об’єктивній реальності. На нашу думку, цю компоненту можна назвати презентаційною, бо вона презентує націю серед інших націй в сучасному світі. Природно, що дана компонента є такою, яка здатна найбільше змінюватись, до того ж саме в межах цієї компоненти формуються засади для майбутнього розвитку нації, які можуть мати вигляд програм, доктрин, стратегій, планів.

Звісно, що окрім національно-історичної та презентаційної компоненти, національна ідея має містити в собі й компоненту, яка відповідає за формулювання мети існування нації в силу свого стратегічної спрямованості та визначення місця нації в світі в майбутньому. Таким чином, футуристична компонента національної ідеї складається з національних інтересів, як рушійної сили історії та національного ідеалу, як мислимого зразка досконалості національного буття. Хоча ці елементи і спрямовані в майбутнє, вони мають своїм підґрунтям історичну основу та формуються у залежності від сучасного стану нації, тобто у залежності і від презентаційної компоненти.

Відношення між цими трьома компонентами національної ідеї можна відобразити наступним чином: історична компонента є підґрунтям для двох наступних компонент і містить в собі головні особливості національної ідеї, надає векторного напрямку національній ідеї; презентаційна компонента, ґрунтуючись на історичній компоненті, виявляє і формує основні напрямки майбутнього розвитку, пов’язує минуле з майбутнім, корегує вектор розвитку, який вже закладений в історичній компоненті, вирішуючи сьогоденні проблеми нації; і, нарешті, футуристична компонента, включаючи в себе елементи історичної та презентаційної компоненти, завершує векторний напрямок досягненням національного ідеалу. Динамізм національної ідеї якраз і виявляється в динаміці зміни не тільки елементів національної ідеї, але і в динаміці переходу елементів з однієї компоненти в іншу.