Найбільш важливі сучасні проблеми менеджменту на українських підприємствах

Останнім часом в українських книжках та журналах з менеджменту з'явилось багато статей щодо проблем менеджменту на підприємствах, в яких висвітлюються питання по впровадженню різноманітних теорій, підходів та методів управлянні сучасними підприємствами. Розглянемо найбільш важливі проблеми, які на сучасних підприємствах повинні їх вирішувати менеджери (фахівці з управління).

Першою важливою проблемою можна назвати зміну власників-засновників новими ефективнішими власниками. Не зупиняючись на зовнішніх факторах, що зумовлюють такі зміни (цикл економічного розвитку, зміни технологій, мотивів споживачів тощо), розглянемо внутрішні моменти. Незважаючи на значні напрацювання різних шкіл стратегічного планування з різноманітних процедур, спрямованих на формалізацію процесу прийняття рішення щодо стратегії підприємства (а звідси й зменшення ролі особистості у прийнятті рішення), роль керівника залишається визначальною. Поведінка ж людини, її рішення зумовлюються, передусім, ментальними процесами, на чому і наголошують, наприклад, школа підприємництва та когнітивна школа. Проведений аналіз свідчить, що найбільш вдалі підприємства створюються не на основі заздалегідь прорахованої стратегії, а особливостями, які мають певні креативні ідеї та не ставлять за мету суто економічні цілі. Будь-яка ідея є актуальною за певних обставин, і не всі керівники мають талант відчувати термін, коли потрібно змінювати самому і змінювати корпоративну стратегію, а це призводить до погіршення економічних показників фірм, а іноді й до банкрутства. Тому провідні фірми (підприємства) стали дійсно провідними не під час керівництва відомих засновників, а в часи нових власників, які починають займатися економічними проблемами підприємства, наймаючи для цього професіональних менеджерів [2, 98].

Ще однією з важливих проблем є перехід підприємств від товариства з обмеженою відповідальністю до акціонерних товариств (АТ). Така форма організації малих і середніх підприємств була адекватною ринковому середовищу, що існувало на той час. Відзначаючись високою гнучкістю ці підприємства стали найбільш конкурентоспроможними і сформували основу реальної економіки держави, випередивши підприємства-гіганти, які були розраховані, за сучасною термінологією, на масовий маркетинг і у більшості випадків фактично збанкрутіли. Проте зміни у маркетинговому середовищі стали стимулювати підприємства до укрупнення, зняття не тільки торговельно-посередницькою діяльністю, а й виробництвом. Це загострило певні недоліки підприємств, що функціонували у формі ТОВ, - зокрема, обмежені можливості залучення фінансових ресурсів. Розв‘язання даної проблеми є актуальними для України і вимагає певного забезпечення з боку держави як провідника загальнонаціональних інтересів: зміна податкового законодавства із зміщенням в оподаткуванні з юридичних осіб на фізичних, створеними внутрішнього інвестора через збільшення доходів, які є основними інвесторами у розвинутих країнах.

Також є проблемою те, що існують на підприємствах непідготовлені структури, які розширюються екстенсивно, наприклад, шляхом збільшення кількості продавців. У цьому випадку ускладнюється процес контролю за їх роботою. Є структури, в яких генеральному директору чи голові правління безпосередньо підпорядковується 20 підлеглих (у деяких випадках навіть при загальній чисельності до 150 співробітників). Очевидно, що при такій структурі не доводиться говорити про оперативне розв’язання важливих питань.

Наступною проблемою менеджменту на сучасних підприємствах є невміння керівництва компанії ставити цілі та завдання, визначати критерії ефективності роботи. Нестача досвіду і знань у власників-управлінців призводить до невміння визначити цілі та ставити завдання. Під цим розуміється весь спектор цілей і завдань – як підлеглим, компанії у цілому, так і поставщикам, маркетинговим посередниками тощо. У результаті – неефективне витрачання коштів [1, 51].

На багатьох підприємствах склалася тенденція до нехтування освітою. Багато керівників віддають превагу людині з досвідом роботи, хоча й без відповідної освіти. Як наслідок, доводиться займатися підвищенням його кваліфікації, оплачуючи дорогі тренінги. В результаті можна одержати фахівця, який не вміє орієнтуватися на ринку в цілому, чим, природно, посилюються наслідки кризи зростання компанії.

Можна перераховувати ще багато проблем, існування яких вимагає побудову національної системи стандартів маркетингової та управлінської діяльності. Потрібна також певна зміна пріоритетів з боку держави. Макроекономічні показники мають поліпшуватися не тільки кон’юктури світового ринку, а й підвищення ефективності роботи кожного працівника.