Модульно-розвивальна система у вищій школі і болонський процес

Модульно-розвивальна система розкриває питання необхідності змін у навчально-виховному процесі вищої школи. Альтернативою традиційній може бути така організація процесу навчання, де зусилля сторін, які в ньому беруть участь, спрямовано на забезпечення процесу учіння студента. Діяльність викладача при цьому орієнтується вже не на власні дії, а на діяльність, активність того, хто навчається. Позиція викладача стає принципово іншою – він не транслює знання, а створює навчальні умови для того, щоб студент мав можливість різними способами працювати з власним досвідом, що дозволяє йому оперувати різними формами знань. Безумовно, така зміна акцентів вимагає зміни позиції не тільки викладача, а й студента: позиція приймача інформації трансформується у позицію будівельника власного знання. Мислити та конструювати знання самому можливо, тому що і досвід, і знання здобуваються у ході реальних процесів, які продукують думки і дії. Тому спеціально організований процес багатосторонньої комунікації у навчанні передбачає активність кожного суб’єкта освітнього процесу, а не тільки викладача. Така комунікація передбачає не просто дозвіл студентам на висловлювання, що само по собі є важливим, а привнесення у навчальний процес їх знань і досвіду. Традиційно, у більшості вузів, коли студенти намагаються внести власні знання або досвід у обговорення матеріалу, викладачі часто змінюють структуру предмета обговорення, порушують звичну модель комунікації “думка викладача – доповнення студента”. Принцип багатосторонньої комунікації при цьому порушується, оскільки знання студентів беруть у ній участь тільки настільки, наскільки вони доповнюють хід викладання.

Модульно-розвивальна система навчання допоможе подолати ті проблеми, з якими зустрічаємося при реформуванні регіональної системи освіти, і є дуже перспективною з точки зору впровадження сучасних освітніх технологій. Ось декілька характерних рис модульно-розвивальної системи, що визначають її пріоритетне місце серед існуючих освітніх проектів і новацій.

По-перше, відкриває широкі перспективи для масового впровадження модульно-розвивального навчання в освітніх закладах, дає змогу практично кожному з них перейти на якісно вищий рівень функціонування при тих же кадрових і матеріальних ресурсах.

По-друге, співзвучність змістово-розвивального навчання основним напрямам розв'язання соціальних та освітніх проблем українського суспільства. Практично всі наші сучасні культурно-освітні проблеми - розбудова національної культури, укорінення підростаючого покоління в національно-культурному середовищі, формування нової системи мотивів і цінностей згідно із засадами «всесвітньої культури модернізації» та на основі пріоритету загальнолюдських інтересів - можна ефективно вирішувати в межах впровадження модульно-розвивального навчання. Цілком можливо, що саме такий шлях і є оптимальним способом соціокультурної переорієнтації навчально-виховного процесу у вищій школі взагалі.

По-третє, комплексність системи модульно-розвивального навчання, яка охоплює практично всі структурно-функціональні елементи навчально-виховного процесу, забезпечуючи системність та узгодженість їх змін. Модульно-розвивальне навчання, як ніяке інше, підходить на роль концептуального-технологічної основи реформування не окремих аспектів, а всієї освітньої діяльності конкретного навчального закладу. А саме таке завдання і стоїть перед вітчизняною системою освіти в цілому і кожною вищою школою зокрема.

По-четверте, технологічність системи модульно-розвивального навчання. Її автори відтворили чи не найскладніший момент практичної реалізації гуманітарної теорії - довели ідеї до рівня конкретних технологічних операцій, зведених в єдину систему скоординованих навчально-виховних дій, кожний етап якої піддається емпіричній верифікації. За результатами останньої реально здійснюється контроль та коригування освітньої діяльності.

Епіцентром навчального процесу стає не зміст предмета, а взаємодія викладача і студента, нова педагогічна етика, яка передбачає зміну власної позиції викладача і студента, збільшення ваги особистісного спілкування, спонукання до творчої пошукової діяльності, моделювання життєвих ситуацій; включення у сферу навчальної діяльності ситуацій вибору тощо.