Жанрова природа „майже ніколи не навпаки” м. Матіос

У літературі завжди існувала проблема визначення жанрових меж, адже чіткі кордони їх стерті. Це пов’язано з тим, що жанрова класифікація не має єдиного критерію. Існувало багато спірних питань щодо віднесення твору до того чи іншого жанру.

Письменники в царині сучасної літератури вдаються до експериментування. Особливу увагу слід звернути на творчість М. Матіос, в якій проявляється синтетичність жанрів.

Письменниця експериментує в жанрі саме роману. У неї були роман-драма „Солодка Даруся”, яку письменниця називає „драмою на три життя”, психологічний роман „Щоденник страченої”, політичний роман „Містер і місіс Ю-ко в країні укрів”, жанр якого письменниця визначає як гомеричний роман-симфонія [2, 11].

У „Майже ніколи не навпаки” прослідковуємо, що сага поєднана з жанром роману, який є домінантним у творі, адже для тексту М. Матіос характерне різноманіття дійових осіб і розгалужений сюжет, властива пряма мова персонажів, описи, авторські відступи, розкриття історії формування характерів, велике охоплення життєвих подій, а головними структурними елементами „Майже ніколи не навпаки” є розповідь та творений нею уявний світ у просторі й часі, населений персонажами, наповнений подіями. Твір тяжіє до романного жанру.

Отже, для визначення жанру книги М. Матіос, треба звернути увагу на багато особливостей, бо тут i iсторичнi ремiнiсценцiї, i драма, i епiка, i фiлософськi роздуми, i елементи детективностi, і яскраво виражений міфологізм. Своєрiднiсть цiєї книги становить саме синтез рiзноманiтних методiв: iсторичного дослiдження, фольклору, функція якого створити динамічність сюжету, для котрого характерні пошуки і встановлення справжніх злочинців, фiлософських роздумiв, драми, а саме життєвої, авторської ремарки тощо. [1, 23].

Твір М. Матіос є яскравим прикладом розмаїття жанрів. Адже, за визначенням письменниці „Майже ніколи не навпаки” є сімейною сагою у новелах. Таке авторське подання жанру налаштовує реципієнта на певне сприйняття, але сучасна сага виконує більш вужче коло функцій, ніж роман. Тому у творі письменниці спостерігаємо тенденції до змішування жанрів.

Спостерігаємо злиття тенденцій сімейного, історичного, фізіологічного, соціального, психологічного та детективного наративів, які пов’язані в одне ціле. До того ж, твір насичений фольклористикою. Авторка приділяє увагу психологічному конфлікту між персонажами. Роман насичений сценами внутрішнього переживання героїв та трагічним пафосом. Крім того, у творі присутні історичні ремінісценції, через які відтворюються воєнні події. За певними ознаками твір „Майже ніколи не навпаки” можна віднести до соціально-побутового роману – твору про реальне життя, де діють реальні особи, які характеризують побут і звичаї відповідного середовища. Це традиційні форми роману, але у творі риси постмодернізму такі як: невизначеність, фрагментарність, карнавальність. Така поліжанровість тексту досягається використанням різних методів та прийомів.

Синтетичність „Майже ніколи не навпаки” проявляється не тільки на жанровому рівні, а також як поєднання у тексті двох творчих манер – імпресіоністської та експресіоністської. Імпресіонізм проявляється в тому, що М. Матіос намагалась поділитись власними почуттями з читачем, вплинути на нього. Експресіонізм вбачаємо в зацікавленні письменницею глибинними психологічними процесами, в загостреному зображенні суб’єктивного світобачення.

Для підтвердження того, що „Майже ніколи не навпаки” є романом виступає категорія часу та простору. Хронотоп роману М. Матіос має важливе жанрове значення. Форми хронотопу та його види визначають своєрідність жанрової природи роману. Сюжет твору динамічний, часові й просторові межі твору є різноплановими.

Авторка вводить у роман монтажну композицію з постійними інтертекстуальними інтроспекціями, ремінісценціями. Чергування сцен, зміна місця, ретардація, чергування й зміна подій, психологічних станів – це прийоми монтажу.

Часопросторова категорія є однією з жанроутворювальних форм роману.  Синтезуючи часові площини, М. Матіос у найменших подробицях описала внутрішні стани героїв.

В „Майже ніколи не навпаки” переважає жанр роману, на що вказують основні жанроутворювальні чинники, такі як психологізм та часопросторова категорія, доповненням виступає жанр сімейної саги, на що вказує хроніка поколінь та конфліктні обставини.