Націоналізм в контексті глобальних процесів сучасності

Сучасний етап розвитку світових держав характеризується трансформацією поглядів стосовно ролі національних цінностей, національної ідентичності суспільств у реалізації своїх основних потреб та інтересів. Досить популярними є наукові дискусії стосовно розуміння феномену націоналізму як нейтрального явища суспільного розвитку, що втрачає свою значимість під впливом глобалізму. Водночас, можна констатувати, що глобалізм впливає на розвиток націоналізму, змінюючи його змістовну складову, тим самим актуалізуючи потребу визначення ролі націй, національного державотворення, національних культур та ідентичності людини в контексті глобалізаційних тенденцій розвитку.

По-перше, мова йде про співвідношення глобального, транснаціонального і національного, якщо зростає вага та значення глобального, посилюються транснаціональні і наднаціональні тенденції, відповідно, зменшуються, деградують і відмирають властивості й феномени національного, відбувається втрата колишньої їх ролі і значення в світі [1,47]. Сучасні тенденції глобалізації спрямовані не на підрив і знищення національного чинника - перш за все національних держав і національних культур, а на зміну їх ролі і місця в глобальних світових процесах, який здатний краще і повніше використовувати їх потенціал та можливості в інтересах суспільства і особистості.

По-друге, сучасні транснаціональні процеси є продовженням і розширенням на новому рівні - міжнародному, внутрішньо національних процесів, розгортанням всіх сил і потенціалу, інтернаціоналізація, тобто вихід за рамки національних кордонів національних цінностей, способів діяльності, наукових відкриттів і є змістом суспільного процесу, а глобалізація - його форма, продукт, результат [2,400].

По-третє, інтернаціоналізація як рушійна сила глобалізації породжує масу великих і дрібних протиріч та конфліктів. Глобалізація, закріплюючи нерівність між країнами і народами, визначає нові форми в рівнях розвитку і життя між невеликою групою високорозвинених і величезною кількістю слаборозвинених держав, де проживають народи колишніх колоній і напівколоній. Зростання національної самосвідомості у всіх народів світу, неминуче набуває протистояння інтернаціоналізації, зближенню націй і національних культур [3,87].

По-четверте, глобалізація, створюючи нові умови і чинники зростання націоналізму, створює й нові політико-господарські умови, для діяльності держави.

По-п'яте, є глибокою помилкою пояснення сутності і своєрідності глобалізації, особливо проблем нації, національної культури та держави в цих процесах, як і питання самовідчуття та ідентичності людини, не враховуючи повною мірою психологічні фактори та феномени, що іноді переходять в транснаціональні процеси. Зростання націоналізму у процесах глобалізації є важливою психологічною реакцією на транснаціональну експансію, на появу світових феноменів і факторів, здатних підірвати засади національного життя.

Глибокі психологічні потреби людини до своїх національних цінностей, традицій, визначаються не стільки простором, скільки часом та взаємодією поколінь. Глобальні трансформації стрімко і суттєво можуть зруйнувати основи національних цінностей, навіть скромні за чисельністю народи, широко відкриваючи свої двері перед бурхливою навалою автомобіля, комп'ютера, інтернету бережуть свої традиції та цінності, вбачаючи в них символи й гарантії власного життя та існування, пов'язуючи з ними сакральне почуття безсмертя [2,409].

По-шосте, такий стан стимулює посилення особливо радикальних тенденцій в націоналізмі, що все частіше виявляє себе у формах ксенофобії і етнофобії, виступаючи як джерело соціальної дезінтеграції і протистояння. Ідеологи глобалізму, заявляючи, що він несе з собою в усі куточки світу демократію, змушені визнати зростання у світі тенденцій до авторитаризму і авторитарного деспотизму, розширення націонал-екстремізму, радикалізму і шовінізму.

Можна стверджувати, що націоналізм виникає з процесів глобалізації та виступає реакцією на появу транснаціональної експансії і світових феноменів, що прагнуть керувати світом з одного центру, визначаючи правила поведінки для інших держав. Різноманітність націоналізму визначається впливом внутрішньополітичних та зовнішньополітичних факторів розвитку конкретних держав. Водночас, націоналізм можна розглядати як основу для об'єднання людей в націю на основі прагнення досягти згоди шляхом діалогу, враховуючи політичні і правові традиції розвитку політичної системи, релігію, етнокультурну спадщину з метою забезпечення здатності держави ефективно реагувати на виклики процесів глобалізації.