Внутрішня політика держави: регіональний аспект

Аналіз внутрішньої політики України за останні 20 років засвідчив, що реалізація соціальної політики в нашій державі не завжди забезпечувала можливості для дотримання Україною своїх зобов’язань. Зрозуміло, за умови системної економічної кризи соціальна політика не може бути повноцінною, адже для реалізації соціальних програм потрібні значні ресурси. У цей період функції держави зводяться до забезпечення мінімального соціального та економічного захисту найбільш нужденним верствам населення. Проте в Україні соціальна ціна реформ виявилася надмірною, а система соціального та економічного захисту малоефективною.

З метою підвищення ефективності освіти, охорони здоров’я та інших галузей соціально-культурної сфери необхідно суттєво реформувати їхній організаційно-економічний механізм. Основні риси існуючого механізму були спроектовані в розрахунку на практично повне державне фінансування, орієнтовані головним чином на забезпечення контролю над розподілом державних коштів і послуг та розраховані на однорідний контингент одержувачів послуг. У зв’язку з цим права установ незначні, самостійність обмежена, регулятори ринкових відносин відсутні. Діяльність держави у соціальній сфері майже виключно в формі соціального захисту, її відрив від інших складових соціально-економічної політики, і навпаки, здійснення економічної політики без урахування потреб соціального розвитку, як це відбувалося в Україні, закономірно призводять до руйнування як економіки, так і соціальної сфери.

Сучасна наука і технології змінили уявлення щодо простору та часу у світі, посилили взаємозалежність окремих суб'єктів у політиці. Світовий простір дедалі "стискається", а масштаб локальних політичних подій зростає. Політичні події, що раніше розглядалися як внутрішні, виходять за межі однієї країни, набувають міжнародного характеру і впливу.

Термінологічно можна визначити, що внутрішня політика - діяльність державних органів, установ, правлячих партій, спрямована на узгодження інтересів окремих верств населення країни, на певне їхнє підпорядкування та можливе за конкретних умов задоволення, на збереження існуючого стану в суспільстві або на цілеспрямоване його перетворення, на забезпечення цілісності, взаємозв'язку і взаємодії окремих сфер суспільства.

Аналіз структури цього явища дозволяє розглядати внутрішню політику як сукупність напрямів діяльності держави, її структур та інститутів за організаційним, конкретно-змістовним вираженням інтересів суспільства з метою створення умов для належного рівня життя; збереження чи реформування існуючого суспільного і державного устрою.

Однією із сфер внутрішньої політики держави виступає політична ідеологія. Вона направлена на модернізацію, вдосконалення політичної системи суспільства, окремих її інститутів та взаємовідносин між ними; правил, норм, законів, регулюючих ці взаємовідносини, та в цілому на створення стабільної, ефективно діючої політики.

Розкриваючи зміст визначеної теми, слід зазначити, що розуміння поняття «внутрішня політика держави в регіоні» має спрямовувати вплив держави, її структурного апарату, інститутів та установ на забезпечення та ефективне функціонування відповідно делегованих повноважень в регіональному управлінні. З цього слід визначити, що внутрішня політика держави повинна гармонійно взаємодіяти з інститутами регіонального розвитку, становити пріоритетні напрямки діяльності в галузях соціально-економічного характеру.

Грубась Вікторія

студентка ІІІ курсу факультету соціології та управління ЗНУ

Наук. кер.: к. і. н., ст. викладач Горло Н.В.