Соціальний капітал як детермінанта розвитку економічного простору україни

_{Сучасні загальносвітові тенденції економічної динаміки змушують визначити стратегічний шлях розвитку України, орієнтуючись на постіндустріальну трансформацію. Однак вступ нашої країни в постіндустріальну добу неможливий на основі використання традиційної техніки, застарілих технологій, недосконалих методів організації і управління, перевірки кваліфікації працівників, що були сформовані в період індустріального розвитку.}

_{Інтелектуалізація, швидкі темпи модернізації технологій та методів виробництва, посилення нецінової конкуренції висуває на перший план інтелект, здібності, знання, талант і професіоналізм працівників, технічні, технологічні й організаційні інновації, тобто характеристики, що входять у поняття «інтелектуальний капітал». Інтелектуальний капітал у розвинутих країнах світу сьогодні виступає одним із стратегічних ресурсів поруч з традиційними. У сучасному світі триває постійна боротьба за інтелектуальний ресурс та доступ до джерел його формування. Досвід останніх десятиліть підтверджує те, що на роль лідерів у соціально-економічному розвитку претендують країни, що мають найвищий рівень освіти, науки, охорони здоров’я, культури і духовності [1, 62].}

_{В сучасних умовах розвитку економічний ріст усе більш сприймається як якісний ріст, коли пріоритетний розвиток інтелектуального капіталу стає основою зміни не тільки структури виробництва, але й якості життя, включаючи рівень прибутку, обсяги споживання, захист навколишнього середовища, вільний час і всебічний розвиток особистості. Складові компоненти інтелектуального капіталу є неоднорідними і незважаючи на те, що усі вони породжені людським інтелектом. Одні з них існують у формі знань, а інші – утворюють об’єктивні умови застосування цих знань. Тому деякі фахівці включають соціальний капітал до складу інтелектуального капіталу.}

_{Соціальний капітал – це моральний ресурс нації, який збільшується від споживання і гине від невикористання. Він є суспільним благом і одним з основних факторів економічного розвитку; є стратегічним ресурсом, який може самовідтворюватись і накопичуватись. Оскільки в структуру соціального капіталу входять такі елементи, як особисті зв’язки і довіра, спроможність активного спілкування та партнерства, то на формування соціального капіталу впливають певні фактори, серед яких: рівень розвитку людського капіталу; законодавства; рівень підприємницької культури у суспільстві; рівень економічної демократії та свободи, який виявляється у готовності обох сторін йти назустріч, співпрацювати на основі компромісів; рівень довіри при вирішенні питань соціально-економічної стратегії розвитку, умов праці, розподілу прибутку; рівень тінізації національної економіки, рівень бюджетного фінансування; рівень зайнятості та якість життя, вільний час і довкілля, забезпечення безпеки та правосуддя [2, 364].}

_{Основна функція соціального капіталу полягає у формуванні визначеного характеру соціальної організації зв’язків, відносин між основними суб’єктами економічної діяльності з метою максимізації взаємодії цих суб’єктів при розв’язанні виробничих і соціальних завдань на основі рівноправної, прозорої та прямої спрямованості цієї взаємодії.}

Надзвичайно важливого значення на тлі далеко невирішених демократичних проблем набуває оптимізація структуризованої зрілості соціального капіталу, визначення його ролі у трансформаційній економіці пострадянського простору, зокрема, України.

В цьому аспекті виникає підвищений інтерес до з'ясування питання про соціальний капітал як потенційний ресурс економічного зростання та пошук його джерел; виокремлення тих типів ресурсів, які люди отримують завдяки своїм соціальним зв’язкам; дослідження впливу соціального капіталу на зростання людського капіталу та визначення ролі перерозподільних функцій соціального капіталу в системі ринкового середовища.

Економічний простір можна трактувати у двох площинах. У першому випадку, економічний простір визначається як фізичні та юридичні суб’єкти, які для реалізації своїх потреб та інтересів вступають у економічні відносини. В іншому випадку, економічний простір визначається фізичними та нефізичними об’єктами, що являються джерелами економічних відносин та економічних інтересів. Оскільки під економічним простором розуміють простір економічних взаємодій, незалежно від способу та простору де вони здійснюються, то у цьому плані економічний простір виступає як реальна політ економічна категорія, що відображає внутрішню сутність відносно стійких господарських відносин, що повторюються та виникають незалежно від волі людини, її свідомості між господарюючими суб’єктами спільного економічного простору [3, 25].

Поява соціального капіталу в суспільстві, його розвиток є головною рисою успішної системної трансформації у найбільш оптимальному напрямку сучасного світового розвитку. Можна стверджувати, що соціальний капітал як відносини між індивідами, що обов’язково призводять до тієї чи іншої дії, включає в себе такі елементи як довіра та соціальні мережі, і ґрунтується на довірливих відносинах між індивідами, що пов’язані у соціальній мережі - є основним засобом, що використовується для розвитку економічного простору України. Розвиток соціального капіталу в Україні потребує зростання матеріального добробуту, забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, зміни ціннісних орієнтацій людини, формування засад економічної свободи та засад функціонування громадянського суспільства. Таким чином, соціальний капітал виступає основною детермінантою, що обумовлює розвиток економічного простору України.