logo search
derzhavnij_vischij_navchal_nij_zaklad

Теоретичні аспекти формування страхового портфелю

В умовах ринкової економіки страхування виконує важливу стабілізаційну функцію, забезпечуючи безперервність виробництва господарюючих суб'єктів і безпеку держави. Ефективна діяльність страхових компаній допомагає державі в реалізації соціальної функції. Таким чином, функціонування на страховому ринку фінансово стійких підприємств є необхідною умовою для стабільного росту країни.

Однією з умов фінансової стійкості страхової компанії є збалансованість страхового портфеля. Для створення системи управління страховим портфелем страховику необхідно чітко визначитися з головною метою, яку він ставить перед собою, і відповідно до неї сформувати страховий портфель.

Страховий портфель страховика – це об’єм прийнятих на страхування ризиків за сформованою сукупністю договорів.

Серед цілей, які ставить перед собою страховик, можна виділити основні. Це одержання максимально прибутку, збільшення долі страхового ринку чи збереження капіталу та досягнутих позицій на ринку.

Залежно від обраної цілі страховик обирає певну модель страхового портфелю: агресивну, консервативну чи диверсифіковану.

Кожен з цих трьох типів портфеля можна охарактеризувати за допомогою чотирьох критеріїв: рівнем ризикованості портфеля, доходності, фінансової стійкості та структурою страхового портфеля. Структура страхового портфеля – це сукупність однорідних груп ризиків, прийнятих страховиком на страхування. Залежно від того, яких видів ризиків у портфелі більше, можна виділити три види страхового портфелю: спеціалізований, класичний і комбінований.

Страховик має сформувати агресивний портфель, якщо він ставить за мету одержання максимального прибутку, бо саме такий портфель має високий рівень доходності. Поряд з цим агресивний портфель має високий ступінь ризику і низький рівень фінансової стійкості, тому що вимагає брати на страхування об’єкти з підвищеним рівнем ризикованості. Таким чином, такий портфель буде спеціалізованим за наданими послугами. Страховик повинен особливо уважно підходити до андерайтингу ризиків, щоб вибір даної моделі був виправданим. Звісно, у чистому вигляді спеціалізований портфель трапляється рідко. Найчастіше страховий портфель страховика зараховують до агресивного, якщо специфічні ризики займають близько 40% загального об’єму договорів.

Консервативний тип страхового портфеля вибирають найчастіше великі страхові організації, які займають провідні позиції на ринку. Основною метою таких компаній є втримати свої позиції та зберегти капітал. Консервативний портфель характеризується порівняно стійкою, але невисокою прибутковістю, помірним рівнем ризику. Надані види послуг – класичні (традиційні), це означає, що в портфель входять переважно систематичні ризики.

Для диверсифікованого портфелю є характерними середні рівні доходності, ризикованості та фінансової стійкості. Структура цього портфелю комбінована - складається з спеціалізованих та традиційних ризиків

Цієї моделі найчастіше дотримуються страховики, які прагнуть покращити свої позиції на страховому ринку.

Для забезпечення належного рівня фінансової стійкості як консервативного, так і диверсифікованого портфелю, обов’язковою умовою є наявність значного фактичного запасу платоспроможності компанії, а також формування додаткових резервів.