Активність мієлопероксидази нейтрофілів крові у хворих на ішемічну хворобу серця

Хвороби органів кровообігу є головною причиною смертності населення країн сучасної цивілізації. При цьому, з усіх видів хвороб органів кровообігу ішемічна хвороба серця (ІХС) займає перше місце. В Україні за останні роки смертність від ІХС зросла більш ніж у 10 разів [1, с. 5]. Однією з причин розвитку серцево-судинних захворювань є збільшення рівня холестерину в плазмі крові. Холестерин сприяє утворенню на внутрішніх стінках артерій жирових утворень – бляшок. Які, в свою чергу, призводять до атеросклерозу: звуженню артерій та їх затвердінню. Внаслідок цього виникає киснева недостатність – ішемія, і в подальшому ішемічна хвороба серця.

Для визначення наявності ІХС використовують маркери запалення, які можуть вказувати як на прогресування хвороби, так і на нестабільність атеросклеротичної бляшки. До них відносять ліганд CD40, С-реактивний білок, інтерлейкіни, металопротеінази і деякі інші. Але визначення цих показників потребує спеціального обладнання та тест-систем, що дорого коштують, які доступні тільки в клінічних лікарнях IVступеня акредитації і вони платні. Саме намагання знайти більш прості і доступні тести для діагностики ІХС і визначило мету роботи – оцінити клініко-діагностичне значення функціонально-метаболічного статусу нейтрофілів периферійної крові при ІХС.

Нейтрофільні гранулоцити (НГ) і продукти їх секреції належать до числа центральних учасників запалення. А поскольку в последние годы атеросклероз рассматривают как проявление системного воспалительного процесса, роль этих клеток при ишемической болезни сердца (ИБС) представляется весьма существенной. НГ являются источником медиаторов воспаления, включая цитокины, и токсичных продуктов, таких как радикалы кислорода и лизосомальные ферментА оскільки в останні роки атеросклероз розглядають як прояв системного запального процесу, роль цих клітин при ішемічній хворобі серця (ІХС) виявляється досить істотною. При міграції у зону запалення нейтрофіли активуються та звільняють вміст азурофільних гранул, перш за все МПО [2, с. 121]. В ряді робіт було показано, що підвищений системний рівень МПО (вміст в нейтрофілах і в крові) був асоційований з наявністю коронарних артеріальних захворювань. Вважають, що МПО сприяє виникненню і росту атеросклеротичної бляшки, а також приймає безпосередню участь в розвитку так званої нестабільності бляшки [3, с. 12].

Впродовж жовтня-березня 2009-10 рр. на базі центральної поліклініки Жовтневого району м. Запоріжжя та кафедри імунології та біохімії ЗНУ проводилося дослідження крові 16 хворих на ІХС. Вік хворих в середньому складав 53 роки; співвідношення чоловіків і жінок 1:1. Кров брали при надходженні хворих до лікарні та при виписці.

Рівень активності мієлопероксидази (МПО) нейтрофілів у мазках крові оцінювався за утворенням специфічних цитоплазматичних включень світло-коричневого кольору за стандартним цитохімічним методом Грехема-Кнолля [4, с. 129].

Отримані результати обробляли статистично за допомогою пакету прикладних програм SPSS v.13.

Активність МПО при ІХС відрізнялася від відповідного показника контрольної групи. Так, при надходженні до лікарні у хворих активність МПО суттєво підвищувалась і складала 268,60 ± 6,13 у.о. Це було на 54 % вище, ніж у здорової групи людей, де активність МПО складала 173,63 у.о. При виписці активність МПО знижувалася і складала 171,75 ± 8,49 у.о., що майже відповідає показнику контрольної групи.

Цим же хворим визначали і вміст С-реактивного білка. Відомо, що підвищений рівень С-реактивного білка пов'язаний з підвищеним ризиком ішемічної хвороби серця. У всіх хворих спостерігалися мілкі агрегати латексних часток в лунках тест-пластин. Це свідчило, що у хворих його концентрація була близькою до 6 мг/л на початку лікування.

Зв'язок вивченого показника функціонального стану нейтрофілів з ураженням міокарду був підтверджений кореляційним аналізом. Була встановлена залежність між МПО та С-реактивним білком (r=0,86).

Таким чином, між ключовою кисеньзалежною метаболічною системою нейтрофілів та рівнем відомого маркеру ІХС існує зв'язок, що дозволяє проводити подальше дослідження зв’язку між станом відомих маркерів ІХС та іншими цитохімічними характеристиками нейтрофілів крові з метою розробки рекомендацій щодо діагностики ІХС більш доступними цитохімічними методами.