Сфера дозвілля у промисловому регіоні (соціальний аспект)

Радикальні зміни, зокрема, політичні й економічні реформи в Україні створюють нові умови для розвитку національної культури, для задоволення духовних інтересів та рекреативних потреб людини і залучення її до соціально–культурної творчості. Це потребує наукового дослідження сутності, природи й специфіки сучасного культуротворчого процесу загалом, і його особливого різновиду – сфери дозвілля зокрема, специфіка якої гостро виявляється у функціонуванні дозвіллєвих інститутів.

Актуальність вивчення дозвіллєвої сфери зумовлена своєрідністю культурної ситуації в Україні і необхідністю подолати кризовий стан в сучасній вітчизняній культурно–дозвіллєвій практиці, розв'язати такі суперечності, як: подіваємося, що розв'язання зазначених проблем сприятиме подоланню цих суперечностей і дозволить запропонувати для вітчизняної дозвіллєвої практики ефективні механізми регулювання діяльності дозвіллєвих закладів, формуванню й організації рентабельної дозвіллєвої системи, збагаченню та урізноманітненню сучасних форм культурно–дозвіллєвої діяльності в Україні з урахуванням досвіду світової практики.

У побудові незалежної Української держави важливе місце належить молоді – майбутнє країни залежить від того, яке молоде покоління у нас сформується. На сьогодні у нашій країні налічується понад 7,5 млн. молодих людей віком 15–25 років, або 14,7% усього населення [2].

Інтерес до проблем вільного часу та дозвілля на Заході виник наприкінці XIX – на початку XX ст. Поштовхом до подальшого вивчення дозвілля став швидкий розвиток у 20–ті роки, передусім у США, конкретних емпіричних досліджень. Ця проблема стає однією і значущих, формується перспективний напрям досліджень – соціологія дозвілля. Значний внесок у її розвиток внесли Ж.Фрідман, Ж.Дюмазідье, М.Каплан, Г.Віденський, Г.Клута, А.Заломек, Дж.Ландбере, В.Хавієрст, З.Стайков, З.Скужинський та ін. [1].

У 90–ті роки розпочалася хвиля інтересу українських вчених до молодіжної проблематики: економічні проблеми молоді (І.Лукінов, Ю.Пахомов, В.Урчукін); особливості формування трудових орієнтацій та життєвих планів різноманітних її соціально–демографічних категорій (Л.Аза, О.Вишняк, Є.Головаха, В.Матусевич, В.Осовський, М.Чурилов) [3]; підготовка молоді до праці в умовах реформи загальноосвітної професійної школи, особливості трудової активності молоді, суспільно–політична активність, тенденції й проблеми побуту, дозвілля молоді (О.Вишняк, М.Чурилов); формування молодого спеціаліста (О.Якуба); соціальна зрілість молоді (О.Якуба, Т.Старченко, І.Пустельник, Н.Черниш), проблеми життєвого самовизначення, досягнення життєвого успіху (Л.Сохань, Є.Головаха, О.Балакірева, І.Мартинюк, В.Очеретяний) [2].

Дозвілля розглядається соціологами та культурознавцями як синонім прогресу і лібералізації; як соціальна цінність, необхідна умова для всебічного розвитку особистості; сенс життя, загальнолюдська цінність; можливість для отримання задоволення; сучасне втілення свободи; компенсаційний засіб.

В контексті загальної характеристики дозвілля класифікується як складова часового простору, що передбачає розподіл часу людини на робочий та неробочий; як окремий вид життєдіяльності, що передбачає сприйняття дозвілля як діяльності (творчої, конструктивної або ж безцільної та асоціальної); як психологічний стан людини, що розглядається як емоційне сприйняття людиною дозвіллєвих занять; як концепція цілісного способу життя, що полягає у тому, що всі сфери людського життя мають дозвіллєвий потенціал.

Важливу роль в усвідомленні соціальної сутності дозвілля відіграє визначення функцій дозвіллєвої сфери. Функції дозвілля відтворюють потреби суспільства, закономірності суспільного розвитку, природу дозвілля, мають на меті максимально залучити особистість до дозвіллєвої сфери, сприяти розвитку її самостійності, ініціативи та активності.

Головними соціальними функціями дозвілля є: комунікативна, рекреаційна, творча, соціальна, ціннісно–орієнтаційна, пізнавальна та виховна. Функції дозвілля визначають його рівні: пасивне, розважальне, пізнавальне, творче дозвілля.

Визначення основних дозвіллєвих функцій дозволяє правильно окреслити головні напрями дозвіллєвої діяльності, конкретизувати її завдання, тим самим посилюючи її соціальну значимість. Принципи та функції дозвілля не є стабільними, вони змінюються відповідно до культурно–історичних умов і залежать від соціальних, ідеологічних, політичних та економічних чинників держави.

Сучасні уявлення про функції закладів дозвілля відповідають принципово новому розумінню культури дозвілля: дозвіллєва діяльність сприймається як культуротворчий процес, що стимулює розвиток творчої індивідуальності, передбачає поліваріативність культурно-дозвіллєвих та рекреаційних заходів, створює умови для виявлення та задоволення свободи вибору дозвіллєвих потреб та інтересів і утвердження на цьому підґрунті системи цінностей особистості.