Психокорекційні методики реабілітації при гіпертонічній хворобі

Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи (ССС), розповсюдження якого серед дорослого населення розвинутих країн складає 15–20%, а у людей старшого віку досягає 50%. Більшість випадків АГ складає есенціальна гіпертензія або гіпертонічна хвороба (ГХ). Відомо, що психологічний стрес, наряду з іншими факторами ризику, є однією з причин розвитку гіпертонічної хвороби. Психологічні особливості хворих ГХ впливають не тільки на виявлення психофізіологічної реакції у стресовій ситуації, але й перебіг захворювання, частоту загострень, ефективність лікувальних і реабілітаційних заходів [1].

Своєчасне виявлення та корекція цих розладів дозволяє швидше добитися реабілітаційного ефекту, а також сприяє поліпшенню якості життя хворого. Згідно з даними численних досліджень, нормалізація психологічного статусу хворих ГХ супроводжується підвищенням толерантності до стресових впливів, зменшенням виявлення реакції ССС в умовах емоційного навантаження, а також зменшенням чуттєвості периферичних судин до вазопресійних дій [2].

На сьогодні в системі реабілітації різних психосоматичних синдромів знаходять застосування нетрадиційні психорелаксаційні методики, такі як музикотерапія [3].

Музикотерапія (МТ) – сучасний відновлювальний метод, в основі якого лежить використання різних методик впливу музикою або співом з реабілітаційною метою. Оздоровча МТ використовується для активізації резервних можливостей людини, зняття нервової перенапруги й стомлення, підвищення працездатності, соціальної адаптації, розвитку психічних і інтелектуальних здібностей, загального оздоровлення [4].

З метою вивчення впливу психологічних засобів реабілітації на функціональний стан ССС осіб з гіпертонічною хворобою під нашим спостереженням знаходилось 20 жінок у віці 40-50 років із ГХ І ступеня: 10 осіб – основна (ОГ) й 10 – контрольна групи (КГ). У рамках медико-біологічного обстеження у всіх пацієнтів реєструвалися наступні показники, які з'явилися основою для визначення функціонального стану ССС і оцінки ефективності застосованих психологічних засобів реабілітації: частота серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск систолічний (АТс), артеріальний тиск діастолічний (АТд), визначення ступеня функціональної напруги ССС методом варіаційної пульсометрії з розрахунком індексу напруги ССС (ІНссс).

Психотерапевтичний вплив в основній групі здійснювалося шляхом прослуховування звукових фрагментів через індивідуальні навушники, тривалість звукового впливу – 30 хвилин. Для проведення сеансів музикотерапії були взяті твори Шопена, а саме музика мажорного напрямку - Ноктюрн, Опус № 9, Вальс № 2 та ін.

На тлі проведених реабілітаційних заходів, які включали дієтотерапію, фітотерапію, спеціальну лікувальну гімнастику і музикотерапію – в основній групі, покращення основних функціональних показників виявлено у всіх хворих. Проте краща динаміка визначалась у хворих ОГ: так, показник АТс в ОГ досяг наприкінці дослідження 136,8±5,1 мм рт. ст (-9,2%), в КГ – 146,4±6,2 мм рт. ст. (-5,1%); показник АТд в ОГ досяг наприкінці дослідження 84,3±5,2 мм рт. ст (-10,8%), в КГ – 92,2±4,8 мм рт. ст. (-5,4%). ІНссс в ОГ досяг наприкінці дослідження 167,62±9,14, що відповідає динамічній рівновазі симпатичного й парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи в регуляції серцевого ритму.

Таким чином, результати даного дослідження дозволили підтвердити ефективність застосування музикотерапії в реабілітації осіб з ГХ. Музикотерапія м'яко впливає на вегетативну регуляцію й психоемоційний стан пацієнта, що значно підвищує ефективність базових реабілітаційних методик.