Особливості оцінки спеціальної працездатності у спортсменів, які займаються тхеквондо (втф)

В останній час інтерес до контактних видів спорту, зокрема до тхеквондо ВТФ, зростає все більше. Слід відзначити, що при достатньо розробленому навчально-тренувальному процесі, тхеквондо має явний дефіцит по медико-біологічному забеспеченню та контролю функціонального стану спортсменів. Методи оцінки загальної працездатності екстрапольовані з інших, в основному циклічних видів спорту, а оцінка спеціальної працездатності у спортсменів, які займаються тхеквондо, представлена у доступних нам літературних джерелах вкрай не достатньо.

Завданням виконуваних нами аналізу наявних даних та особистих досліджень є формування уявлення про модельні характеристики в даному виді спорту, диференційовано за антропометричними та статевими критеріями, а також в залежності від спортивної кваліфікації.

Об’єктом нашого дослідження є 10 спортсменів-тхеквондистів вищих розрядів (КМС, МС, МСМК).

Виконувались антропометричні вимірювання. Фіксувались функціональні показники сердцево-судинної системи (АТ, ЧСС, ЕКГ) та системи зовнішнього дихання (ЖЕЛ, ДО, МВЛ, РОвд, РОвид). Оцінювання загальної працездатності проводилась за допомогою 2-ступеневої велоергометричної проби. Оцінка спеціальної працездатності здійснювалась за методикою, яка була розроблена іспанськими спеціалістами в нашій модифікації. Дослідження проводились протягом базового, контрольно-підготовчого та перезмагального періодів на базі Запорізької обласної ШВСМ, лабораторії ЗНУ та Київського ДНДІФКіС.

Показники ЧСС, АТ та системи зовнішнього дихання знаходились в межах вікової та фізіологічної норм та протягом вище зазначених етапів тренувального процесу не демонстрували достовірних змін.

Оцінка загальної працездатності з дозованим велоергометричним фізичним навантаженням демонструє, що показники рівня фізичної підготовленості, швидкісної та швидкісно-силової витривалості, а також резервні можливості організмів спортсменів протягом вище вказаних періодів тренувального процесу достовірно не розрізнялись.

Оцінка спеціальної працездатності у запропонованій нами модифікації наявних тестів навпаки виявляє чітку тенденцію до покращення як техніко-тактичних (кількість залікових ударів по відношенню до загальної кількості), так і функціональних показників (по динаміці серцевого ритму). Кількість залікових ударів зростає від базового періоду до передзмагального, та протягом останнього на фоні оптимізації хронотропної функції серця, що виражається в більшій кількості результативних ударів на фіксованому рівні ЧСС (180-190 уд/хв), в меншому відносному прирості ЧСС для забезпечення результативності ударів та більш швидкому відновленні ЧСС після виконання навантаження.

Таким чином, оцінка інтегральних показників, таких як ЧСС та АТ не дає змоги належним чином визначити особливості функціонального стану спортсменів даної спеціалізації в залежності від етапів тренувального процесу. Для формування більш адекватного уявлення про стан організму спортсменів необхідні більш глибокі дослідження із використанням ширшого спектру показників кардіо-респіраторної системи.

Оцінка загальної працездатності, яка некритично переноситься із практики циклічних видів спорту, певним чином нівелює ті розбіжності, які мають місце у спортсменів, сфера спортивної діяльності яких не передбачає циклічних рухових навичок.

Оцінка спеціальної працездатності із залученням як техніко-тактичних, так і функціональних показників є більш інформативною та демонструє позитивну динаміку рівня підготовленості спортсменів, але вимагає подальших досліджень із більшою кількістю інформативних функціональних показників.