Комплекс необхідних знань фахівця-психолога

Cоціально-економічні перетворення в Україні зумовлюють значні зміни у системі професійної освіти. “Наше сьогодення вимагає від національної вищої школи взагалі і від кожного навчального закладу, спираючись на кращі традиції і досягнення професійної освіти та психолого-педагогічної науки, кардинально переглянути сам підхід до організації навчально-виховного процесу, до змісту фахової підготовки і виховання студентської молоді, до розробки і впровадження перспективних технологій навчання” [1]. У зв’язку з вирішенням завдань реалізації ідеї створення національної системи соціально-психологічної служби актуальною є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі практичної психології. Особливості суспільного життя ставлять жорсткі вимоги до особистісних та професійних якостей психолога-практика. Проблема освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного психолога, побудова моделі його особистості активно досліджується науковцями Пановим В.,Максименко С., Пов'якель Н.,Варван Н.,Титоренко Т.,Чепелєва Н.. Наявна система підготовки практикуючого психолога зорієнтована головним чином на оволодіння ним певною системою теоретичних знань, спеціальних умінь і технік. Однак успіх професійної діяльності психолога залежить у великій мірі від його особистісних характеристик: системи цінностей, психологічної культури, самосвідомості, соціально-перцептивного інтелекту тощо. Тому поряд із світоглядною та професійною підготовкою майбутніх фахівців особливого значення набуває особистісна підготовка психолога-практика, метою якої є формування професійно значущих якостей особистості, її гуманістичної спрямованості, психологічної культури, здатності до професійної ідентифікації [2].

У підготовці майбутнього психолога, виділяють два аспекти: професійний та особистісний, які настільки взаємообумовлені та взаємопов’язані, що замикаються в єдину проблематику професійно-особистісного проектування та становлення функціональної особистості психолога.

Нинішній стан системи фахової підготовки психологів характеризується наявністю протиріч, основними з яких є наступні: між абстрактним характером предмета навчальної діяльності і реальним предметом майбутньої професійної діяльності; між виконавчою, репродуктивно-пасивною позицією студента у навчанні (активність у відповідь на управлінський вплив викладачів) та ініціативною позицією фахівця у трудовій діяльності; між опертям у традиційному навчанні на процеси сприймання, уваги, пам’яті та вимогами соціальної практики до особистості фахівця, передусім, до його професійної свідомості; між відсутністю навчальних дисциплін, що спрямовані на розвиток професійного мовлення майбутніх психологів, і необхідністю володіння їм як основним засобом психологічного впливу у професійній діяльності; між диференціацією викладання всіх навчальних дисциплін у вищому навчальному закладі й необхідністю їх інтеграції відносно кінцевих цілей навчання.

В останні роки спостерігається зміщення дослідницького інтересу від розробки та описання нормативних моделей особистості та діяльності фахівця до вивчення професійної свідомості та самосвідомості суб’єкта діяльності (О.Ю.Артем’єва, М.Й.Боришевський, Т.М.Буякус, М.Ю.Варбан Н.О.Кучеровська, Д.О.Леонтьєв, Л.М.Мітіна, Н.І.Пов’якель, Д.В.Ронзін, О.Є.Сапогова, Ю.М.Швалб). Нова освітня парадигма орієнтована на формування психолога, що відрізняється компетентністю, високою культурою особистості, здатністю до творчості. Вона охоплює два рівні: 1) розвиток професійної компетентності; 2) особистісне становлення – формування внутрішньої готовності до опанування професією та реалізації себе в ній. Це є відмітною рисою від попередньої, поширеної практики підготовки психологів, провідними напрямками якої було накопичення знань, формування умінь і навичок.

Досвід роботи психологів яскраво свідчить, що однієї базової психологічної освіти для набуття професіоналізму психологів недостатньо. Зокрема, можна зазначити шляхи формування професіоналізму майбутніх психологів, які можна застосовувати у процесі фахової підготовки [2]. По-перше, це отримання новітніх корисних знань в тих галузях сучасної психології, які лежать в основі практичної діяльності психологів, що можуть набуватися на спеціальних факультетах підвищення кваліфікації, курсах, семінарах, а також самостійно за рахунок постійного знайомства з новітніми науковими та науково-практичним публікаціями. По-друге, підготовка та складання кваліфікаційних іспитів для отримання певного розряду та проходження стажування під керівництвом більш досвідчених психологів. По-третє, проходження психологічного консультування в ролі клієнта. У такому разі передбачається можливість поглибленого професійного самовизначення і формування особистості фахівця.