Відносини семантичної протилежності в мові

Одним з класичних засобів утворення денотативно тотожних речень (виразів) є конвертування, або зміна за конверсією [1]. Конвертування стає можливим шляхом зміни предиката умовного вихідного висловлювання його конверсивним корелятором (конверсивом), причому функцію конверсивних опозитів можуть виконувати як різні слова (ЛСВ), так і співвіднесені форми пасивного і дійсного стану. Вибір одного з пари обернених речень залежить від того, яку саме предметно-логічну схему висловлювання формує мовець, яку точку відліку від обирає при описанні того чи іншого «положення справ». Очевидно, що природа відносин, які пов’язують конверсиви, може бути описана лише на основі аналізу співвіднесених за конверсією висловлювань. Очевидно і те, що наявність у мові однієї з такоих одиниць припускає наявність іншої.

Таким чином, проблема конверсії і конверсивів виявляється пов΄язаною з найрізноманітнішими сферами мови та науки про неї. Аналіз такого продуктивного і регулярного способу утворення денотативно тотожних речень, як конвертування, що реалізується не тільки засобами різних рівней мови, але й різними одиницями одного – лексичного – рівня, який до того ж виділяється на основі синтеза семантичних і синтаксичних критеріїв, являє собою дуже важливу і своєчасну поставлену задачу, рішення якої може допомогти розвитку научних уявлень в області лексичної семантики.

І конверсиви, і антоніми пов’язані, хоча й по-різному, з виразом ідеї зворотності і у цьому сенсі схожі [1, 146 – 248]. Подібно до антонімів конверсиви принципово асиметричні. Хоча їх значення можуть зводитися одне до одного і, як наслідок, жоден з них не являється більш семантично складним, ніж інший, вони рідко бувають семантично рівноправними. Прикладами семантично рівноправних конверсивів є пари типу: купувати – продавати, брати – давати. У таких випадках семантичної рівноправності кожен з конверсивів може отримати самостійне тлумачення. Пояснюється це тим, що, наприклад, у ситуації купівлі – продажу і інших бере участь два рівно ініціативних, активних діяча (суб’єкт і контрагент) і опис ситуації можна будувати відносно будь-якого з них. Однак, у більшості випадків лише одни з предметів, що беруть участь у ситуації, може розглядатися як ініціатор, джерело дії. Дома не будуються самі, а їх будують, речі самі не можут буду поганими або добрими, а хтось вважає їх такими. Ось чому слова будується, вважається і тому подібні не можуть тлумачитися самі собою: єдиний спосіб дати їм визначення полягає у тому, щоб звести їх до вихідного, семантично самостійного конверсива, тобто предикату, приписаному ініціатору ситуації. Цей вихідний конверсив отримує незалежне тлумачення (будувати – робити з певного матеріалу споруди або механізми), яке потім переноситься, з урахуванням ряду умов, що стосуються структури виразу, який пояснюють, і зі змістовими додатками, якщо вони необхідні, на семантично самостійний конверсив.

Оскільки конверсивами можуть бути тільки слова, що мають не менше двох валентностей кожне, відношення конверсії виявляються характерними перш за все для дієслів. Дієслово випрацювало спеціальну граматичну форму виразу конверсивних відношень – форму дійсного і пасивного стану.

Однак, кожна розвинена мова має різні більш або менш постійні засоби утворення конверсивів. Регулярним і продуктивним джерелом конверсивів є похідні віддієслівні іменники зі значенням діяча, об’єкта, засобу, месця, результату дії. Будь-які два таких іменника, поєднуючись з дієсловом-зв’язкою або іншим допоміжним дієсловом, можуть утворити конверсивну пару.

Ще одним продуктивним джерелом лексичних конверсивів є антонімічні якісні прикметники і прислівники зі значення розміру, фізичних властивостей, швидкості, положення у просторі і часі та деякі інші. Для того, щоб перетворити пару таких прикметників або прислівників у лексичні конверсиви, достатньо взяти їх у порівняльному ступені, додати до кожного дієслово-зв’язку “be – бути” (у випадку прикметника) або, при виконанні певних умов, самостійне дієслово (у випадку прислівника). Аналогічним чином можуть бути використані антонімічні прийменники, які означають положення у просторі і часі. Вони утворюють конверсиви у поєднанні з дієсловом.

Таким чином, використання терміна конверсивність обумовлене тим, що за терміном конверсія закріплене інше поняття. Конверсивни відносини є різновидом субъектно-об'єктних відносин у мові, до яких відносяться такі поняття, як перехідність – неперехідність, зворотність, взаємність, активність – пасивність. Це явище може виявлятися на граматичному (синтаксичному) і лексичному рівнях. Лексичні конверсиви – це пари слів зі зверненими рольовими й актантними структурами, що обумовлено розщепленням семантичних валентностей дієслова. Лексична конверсність знаходить вираження на рівні дієслова, іменника і прикметника. Вона широко представлена в сфері віддієслівного словотвору.