До проблеми розвитку дистанційного навчання іноземним мовам у сучасних умовах

Дане дослідження пов'язане з такою методикою як дистанційне навчання і присвячене методам його використання у сучасній системі освіти. Вибір теми обумовлений тим, що прискорення темпу життя, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, потреба оперативної перепідготовки персоналу сприяють збільшенню кількості студентів, які навчаються дистанційно, і ця проблема потребує якнайшвидшого вирішення.

Знайомство з методикою дистанційного навчання, а також бажання дослідити механізм її функціонування підштовхнуло автора роботи до аналізу причин виникнення даної форми навчання та розгляду її існуючих моделей.

Мета даної роботи – розкрити педагогічний потенціал дистанційного навчання іноземним мовам. «Дистанційне навчання або е-навчання – це нова навчальна форма, що змінює нашу уяву на можливості навчання у всіх його головних елементах тому, що використовує свободу місця, часу, методів та ін. під час навчального процесу.» [2, 151]

Основними прийомами роботи є порівняльний аналіз традиційної та дистанційної форми навчання, моделей дистанційного навчання, заснованих на використанні різних технологій та у різних країнах. Було проведено порівняння результатів, отриманих учнями по закінченню розглянутих курсів, задля визначення правильних і хибних методів при дистанційному навчанні.

Джерелами даної роботи є праці вітчизняних [1, 2, 3] та іноземних [4, 5, 6] авторів.

Тема роботи зумовила її структуру. По-перше, треба зазначити, що дистанційне навчання базується на тріаді Викладач-Контент-Співпраця. [2, 152] Це означає, що викладач розуміє та вміє використовувати навчальні можливості інформаційно-комунікаційних технологій, може керувати етапами спілкування студентів з інформаційним освітнім середовищем (контентом), та все ж зберігає самостійність їх навчання. [3, 35]

По-друге, дистанційне навчання є централізованим на студенті, але організація, а разом із нею й ефективність уроку залежить від інструктора. [4, 3] Активне середовище та можливість студента обирати дозволяє йому «підганяти» програму до своїх потреб.

По-третє, що до особливостей традиційної та дистанційної форми навчання, то при традиційній формі навчальний процес організовується урочно, зміст навчання засвоюється колективно, знання контролюються періодично, а при дистанційному навчанні організація навчального процесу орієнтована на слухача, що індивідуалізує й засвоєння матеріалу, що перевіряється безпереревно. [1, 11]

І нарешті, дистанційне навчання іноземним мовам відповідає вимогам міжнародних сертифікатів [6, 3], постулатами яких є комунікація, культура, зв'язки, порівняння та суспільство, що зумовлює актуальність розвитку даної форми навчання. На сьогодні уряди багатьох країн (Великобританія, Канада, США) впевнилися в ефективності дистанційного навчання іноземним мовам. По закінченні цих програм студенти продемонстрували високі результати. [5, 4]

За результатами даної роботи зроблено наступні висновки:

1. . Використання дистанційного навчання є ефективним, що доведено досвідом іноземних програм.

2. . При введенні дистанційного навчання до системи освіти варто звернути увагу на необхідність професійної підготовки інструктора, двостороннього зв'язку та активної співпраці на основі ретельно підготованої інформації.

3. . Організація дистанційного навчання іноземній мові включає в себе визначення рівня володіння мовою студента, підготовку інформаційного фону, забезпечення комунікації мовою, що вивчається та поточної перевірки знань.

Таким чином, перспективою дослідження є подальша робота над вдосконаленням методів проведення дистанційних уроків з іноземної мови, а також відкритим залишається питання щодо професійної підготовки інструкторів.