Семіотика заголовків в пресі

Заголовки відіграють важливу роль у сучасній газеті. В них відображаються основні ознаки стилю оформлення видання. Це пов`язано насамперед з тим, що заголовки - це перше, на що звертає увагу читач, коли розгортає газету. Але не менш важливе значення, ніж графічна функція, має змістова інформація, відображена у заголовному комплексі.

Семіотика - це теорія знаків та знакових систем [1]. Стильова та змістова єдність існує в газетах, де використання того чи того заголовка визначається системою, тобто розробленою схемою застосування засобів оформлення за основними тематичними розділами і рубриками видання. При розробці шрифтового розкладу враховуються і специфіка видання, і його оформлювальні традиції, і, звичайно, реальні можливості друкарні.

Для журналістики семіотичний аспект має велике значення тому, що користуючись засобами і правилами семіотики, журналіст може якнайвиразніше донести до аудиторії не просто голі факти, а зобразити словами-символами те, що допоможе читачу уявити ситуацію, про яку йдеться або ж відчути настрій людини чи певної кількості людей. Незважаючи на те, що журналісти мають передавати інформацію майже "безбарвно", тобто без власних висновків і коментарів, будь-який матеріал все ж таки має своє забарвлення: позитивне, негативне, нейтральне [2].

Застосування семіотики у заголовках дає нам можливість безпосередньо звертатися до читача (глядача, слухача) за допомогою асоціативних або явних знаків-образів, символів, індексів. Так у газеті «Україна Молода» (№ 039 від 02.03.2010) опубліковано матеріал «Наталія Шухевич: За такого брата можна відсидіти десять років. Зі смертю сестри Романа Шухевича пішли в небуття й унікальні спогади про головнокомандувача УПА». У ньому головним виступає один факт, означений цитатою, що є знаковою компонентою даного повідомлення. Компонентою значення є зміст самої цитати і уточнення, що є у наступному рядку. Інтерпретатором є Наталія Шухевич, а інтерпретантом – читачі газети. Отже, маємо справу з типовим семіозисом.

Семіотичний аспект аналізу тексту допомагає зробити це звернення прозорішим і зрозумілішим. З семіотичного погляду, текст (а отже і заголовок) – це комунікативна одиниця, представлена як семіотичне (знакове) утворення вербальної та невербальної фактури, що становить зв'язне ціле, об'єднане спільною метою, авторською інтенцією, текстовою модальністю і своїми межами.