Публіцистика гілберта честертона

Сучасний ринок ЗМІ перенасичений великою кількістю інформації. Але навіть у цьому великому масиві ми не зустрінемо велику кількість гарних, світлих, навіть добрих матеріалів. Через велику конкуренцію, журналістам доводиться публікувати те, що стовідсотково шокує публіку, змусить її читати саме цей матеріал. У такій ситуації, коли новини про смерть відомої особистості або роман відомого кіноактора з невідомою сусідкою з сусідньої вулиці виходять на перший план ми повернемося майже на століття назад в історії журналістики.

На початку і в середині 20-го століття Гілберт Честертон був дуже відомий в Англії. Нами було проаналізовано 20 есе цього відомого автора свого часу. Дивно, що не зважаючи на такий гарний творчий шлях і велику кількість написаних творів, багато людей і гадки не мають, хто такий Гілберт Честертон. Щоб підсумувати загальні риси творчості автора, наведемо слова найвідомішої на пострадянському просторі дослідниці творчого шляху англійця Н. Трауберг: «Одним словом, він відтворив для себе мудрість християнства та хотів якомога скоріше поділитись нею з іншими». Дійсно, невеликі за розміром есе Честертона «б’ють» в серце. Як говорив сам автор, «я дійсно вважаю, що здійсню переворот в журналістиці, ввівши в газетні статті поетичну прозу». Англієць не боїться сміливо висловлювати свою думку, провокуючи опонентів не погоджуватись з ним: «Критикувати літературні твори за їх розмір – все одно що сказати, ніби то у полі занадто багато квітів, на небі забагато зірок, або поскаржитись на занадто велику кількість гарних історій» ( «Одвічні ночі»), «Було б занадто утішно й радісно сказати, що світ стає дитячим: все ж таки головна його дурість у тому, що він не цінує дитячого розуму» ( «Жахливі іграшки»), «Є люди, що бурчать, тому що бідні отримують освіту, і є люди, які бурчать тому що бідні не отримують освіти» («Про нові віяння»). І так в кожному есе. Гілберт Честертон говорить про суспільно-значущі проблеми, але як зазначає Н. Трауберг, «починає знизу». Від змальовує англійське суспільства через призму життя простих людей. Його стиль змушує неодноразово перечитувати його твори, а також записувати його реченні, як цитати. Кожне слово його творів має вагу і не розмінюється на дрібниці життя.

Есе Честертона це прекрасний приклад талановитої та вдумливої публіцистики, якої зараз так не вистачає українській журналістиці. У вищезгаданій гонитві за подіями, автори текстів забувають, що можна заробити гроші тут, але не лишити пам’яти про себе. Гілберт Честертон написав за своє життя близько 4000 есе. Це не гірше за більшості журналістів, що працюють заради грошей. Але тут дуже важливими є особисті якості людини. Як він сам підкреслював, «порядна людина це та, що завжди посміхається, а на серці тримає сум», цей сум – за суспільство, в якому ти живеш, тому що ти не можеш жити в ньому не піклуючись про нього.

Кондрико Анастасія

асистент кафедри видавничої справи та редагування