3.2. Цілі підприємства, їх види і особливості

Питання мети існування організації далеко не таке просте, як може здатися на перший погляд. Якщо виходити з того, що досягнення цілі, як правило, сполучено з активними діями, то вона повинна бути корисна даному суб'єктові чи оточуючим її, інакше витрати на її досягнення виявляться марними, що саме по собі позбавлене здорового глузду.

Багатство, прибуток як головна ціль господарювання, не підлягаюча сумніву в минулому, усе більше відсувається сучасним менеджментом, і не без підстав, на другорядні місця. Головна ціль навіть найвідоміших у світі фірм – це збереження своїх позицій у конкретному середовищі, у системі економічних відношень. Та є ще й інші аргументи.

По-перше, поряд з комерційними організаціями з'явилися некомерційні, наприклад, публічні біржі, які не ставлять перед собою завдання безпосереднього збагачення, однак сприяють збільшенню прибутку в інших, у даному випадку у брокерських контор, що функціонують при них. Ще менш доречно говорити про прибуток різного роду благодійних організацій, фондів і т.п., діяльність яких, однак, створює гарну рекламу засновникам. Отже, поширюється так звана соціальна відповідальність бізнесу і який вимушений все більше уваги приділяти суспільству.

По-друге, сьогодні в більшості великих організацій при владі стоять не власники, а наймані керуючі, доходи яких повністю не визначаються величиною прибутку. Ці особи переслідують свої цілі, які далеко не завжди пов'язані зі збагаченням, і в міру можливостей нав'язують ці цілі відповідним організаціям. Славнозвісним Лі Якоккою керувала насамперед амбітність бажання вирішити складну проблему, а не бажання перейти в іншу фірму заради більшого заробітку.

По-третє, сам прибуток сьогодні в більшій мері залежить не стільки від уміння продати створений товар, скільки від здатності зробити те, що потрібно в цей момент людям, що користується попитом, задовольняє суспільні потреби. Хто справляється з таким завданням краще інших, може розраховувати на більший прибуток. Тому прибуток як безпосередня мета комерційних організацій фігурує сьогодні усе рідше, він розглядається як необхідна умова подальшого розвитку, як джерело для інноватики.

Цілі менеджменту організації визначають концепцію її розвитку й основний напрямок ділової активності: або це бажаний стан об'єкта управління, або результат, що планується одержати в процесі здійснення бізнесу. Важливим моментом при визначенні цілей менеджменту є вміле сполучення об'єктивного й суб'єктивного в керуванні бізнесом. З одного боку, цілі повинні відповідати об'єктивним законам, інакше вони не будуть реальними, тобто досяжними, з іншого, - цілі є продуктом свідомості, формулюються людьми й відображають їхні інтереси.

Зауважимо, що в українській мові є поняття „мета” та „ціль”, тоді як у російській мові вони поєднуються в „„понятті „ціль”. Тому визначемо мету як більш узагальнююче поняття, а цілі – більш конкретні. Виходячі з цього, мета управління підприємством відображає майбутній його стан, що відрізняється від існуючого за певними критеріями. Наприклад, поліпшення конкурентного статусу підприємства на певному ринку. Ця мета може конкретизуватися у таких цілях, як збільшення обсяге продаж на певний відсоток, чи опанування збутом на регіональному сегменті ринку, чи підвищення конкурентоспроможності продукції відносно інших підприємств галузі. У подальшому мова буде йти здебільшого про цілі, під якими ми розуміємо конкретизацію тії чи іншої мети підприємства.

Цілі бізнесу визначають не тільки поведінку суб'єкта, але й впливають на елементи системи менеджменту: на зміст основних видів управлінської діяльності (функцій), на вибір способів впливу на об'єкт ( методів), на організаційну структуру й процес управління, набір і розміщення кадрів і т.д.

У системі керування організацією мета і цілі виконують ряд важливих функцій.

1. На рівні мети цілі відображають філософію підприємства, концепцію його діяльності й розвитку. А оскільки види діяльності лежать в основі загальної й управлінської структури, саме цілі визначають в остаточному підсумку її характер й особливості. У подальшому, цілі надають визначеністі поточній діяльності як організації, так й окремої людини, стаючи для них орієнтиром у навколишньому світі.

2. Важливо, що цілі становлять основу критеріїв для виділення проблем, прийняття рішень, контролю й оцінки результатів діяльності, спрямованої на їхню реалізацію, а також матеріального й морального заохочення співробітників організації, які при цьому найбільшою мірою відрізнилися.

3. Консолідуюча функція цілей має соціально-психологічну природу. За певних умов, цілі, особливо значні, незалежно від того, реальні вони чи ілюзорні, об’єднують навколо себе ентузіастів та їх послідовників. Вони спонукують їх добровільно брати на себе додаткові обов'язки й додавати всі можливі зусилля для їхнього виконання.

4. Функція консолідації суспільства вимагає звішеного формулювання цілей. Офіційно проголошені цілі служать виправданням в очах громадськості необхідності й законності існування даної організації. Аргументованість особливо важлива для стратегічних цілей, якщо діяльність може викликати несприятливі наслідки, наприклад, забруднення навколишнього середовища.

Звичайно, що підриємства й вибір напрямків його господарського розвитку на взагалом визначаються соціально-економічним середовищем, у якій воно функціонує. При визначенні цілей слід дотримуватися ряду вимог. Головна вимога в тому, щоб цільова функція будь-якого підприємства спрямовувалась на задоволення попиту населення на конкретні послуг і товарів.

Отже успішна реалізація вищезгаданих й інших функцій можлива за умови, коли цілі організації відповідають певній сукупності вимог. Окрім головної вимоги є кілька загальних, що безпосередньо відносятся до цілей, особливо до стратегічних.

Цілі повинні бути конкретними, визначаючи, по можливості, не тільки якісні, але й кількісні показники. Такі цілі легше сприймаються людьми; вони є гарною основою для складання планів. Для стратегічних цілей припускається варіація показників. Наприклад, не 4% зниження витрат, а 3-5%.

Цілі мають бути реальними, досяжними в даних умовах. Нереалістичні цілі не тільки не стимулюють трудові колективи до активної діяльності, а навпаки можуть навіть призвести до небажаних результатів. Ця вимога насамперед стосується загальнодержавних програм, які мають стратегічні цілі типу „довести за 2 роки рівень середньої заробітної плати до 2000 грн. у місяць тощо.

Найбільшу роль відіграє гнучкість цілі, здатність до трансформації й коректування у відповідності з стрімко мінливими умовами діяльності організації підприємства. Не спроможна забезпечити гнучкість самого виробництва, інакше підприємство може втратити здатність адаптуватися до умов, що змінюються, і втратити свої ринкові позиції.

Загальні цілі підприємства стануть дійсно єдиними для всіх виконавців черех спільністьінтересів. Оскільки цілі звичайно досягаються в результаті спільної діяльності людей, ці люди мають їх визнавати як свої особисті цілі, тобто бути відомими, зрозумілими, близькими, а головне- інтересними для більшості членів організації. Усвідомлення того, шо робітник досягає власних цілей у рамках спільних до реалізації цілей зацікавлене відношення викликає й прагнення підвищувати ефективність своєї праці, яка, звичайно, буде відповідно оцінена.

Нарешті цілі повинні бути сумісними одна з одною у часі, а головне- відтворювати єдність у просторі й відображати сумісність інтересів суспільства, колективів й індивідів. Вони не повинні провокувати конфліктів і виникнення кризових ситуацій не носити руйнівний характер (наприклад, примусове акціювання або приватизація). Хибні цілі здатні відкинути об'єкт і систему керування назад.

Таким чином, якщо місія задає загальні орієнтири, напрямки функціонування підприємства, що виявляють зміст його існування, то конкретні кінцеві стани, до яких воно прагне, фіксуються у вигляді цілей. Отже цілі – це конкретний стан окремих характеристик підприємства, досягнення яких є бажаним і на, що спрямована його діяльність.[3, с. 95-103]

Таблиця 3.1

Приклади формування цілей на підприємствах

У таблиці 3.1 наведені приклади цілей на підприємстві, з яких видно типові недоліки у їх формуванні. Але мова йдеться не про лінгвістичні помилки у формулюваннях, а саме про хиби у самому підході до визначення цілей тобто у їх формуванні. Головні недоліки є використання розпливчатих завдань, наприклад „максимізувати”, „оптимізувати”, „інтенсифікувати” тощо, які слід вважати невизначеними.

Розробка стратегії підприємства починаєтьсч з обгрунтування перспективних цілей, заради і завдяк досягнення яких воно формується, функціонує і розвивається як життєздатна соціальна система. Звичайно, що є велика кількість напрямків, видів і форм підприємницької діяльності, яким відповідає щонайменше стільки ж місій. Кожній з них притаманно кілька так званих стратегічних бачень. Останні стають підгрунтям можливих шляхів реалізації підприємницьких ідей, які мають конкретизуватися в якісь бажані стани, ситуації, рівні- тобто визначитися як цілі. Взагалі в системі соціально- економічних, виробничих відносин налічується безліч цілей. Але треба якось систематизувати їх, упорядкувати за якимись критеріями.

Одну з таких спроб наведено у таблиці 3.2, яка дає уявлення про широкі можливості класифікації цілей підприємств. Деякі з цих класифікацій наведені далі, у тому числі найбільш розповсюджене погрупування на загальні та специфічні.

Класифікація цілей за різними критеріями Таблиця 3.2

Насамперед варто розрізняти загальні, або глобальні, цілі, які розробляються для фірм у цілому, і цілі специфічні, що розробляються по основних видам і напрямкам діяльності виробничо-господарських підрозділів на основі загальних цілей й орієнтирів.

Загальні цілі відображають концепцію розвитку фірми й розробляються на тривалу перспективу. Вони визначають основні напрямки програми розвитку фірм. До складу загальних входить генеральна ціль, що можна назвати метою, а інколи помилково вважають місією, а також кілька економіко-організаційних цілей, що розкривають і конкретизують її зміст.

Економіко-організаційні цілі звичайно орієнтовані, наприклад, на досягнення фінансової стабільності, на забезпечення оптимальної рентабельності, завоювання тих або інших ринків, на розробку нових напрямків розвитку, нових видів діяльності фірми.

Специфічні цілі розробляються в рамках загальних цілей по основним напрямками діяльності в кожному виробничому відділенні фірми й мають визначатися у кількісних та якісних показниках. На відміну від загальних, специфічні цілі бувають двох типів: операційні й оперативні. Але вони мають бути не поточними, а мати стратегічну спрямованість. Перші ставляться перед окремими працівниками, другі - перед підрозділами. Наприклад, для менеджера, маркетолога це може бути засвоєння методів стратегічного аналізу. Приклади ключових цілей, які можуть бути поставлені перед підрозділами промислового підприємства, наведено у табл. 3. 3.

Таблиця 3. 3