logo
учеба / klivets

6.3. Оцінка інтенсивності конкуренції

Існують кілька методів оцінки розподілу ринкових часток між конкурентами і монополізму на ринках.

Чотирьохчастковий показник концентрації (CR4 – Concentration Ratio) являє собою загальну частку чотирьох перших підприємств ринку, що реалізують максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на розглянутому ринку.

CR4 = (ОР1+ОР2+ОР3+ОР4) / ОР (4.1)

де ОРi — обсяг реалізації продукції i-го підприємства, тис. грошових. од.;

ОР — загальний обсяг реалізації продукції заданого асортименту, тис. грошових. од.;

ОР1= МАХ {ОРi}, для всіх i = 1 ÷ n;

ОР2 = МАХ {ОРi\ОР1}, для всіх i = 1÷ (n - 1);

ОР3 = МАХ {ОРi\ОР1, ОР2}, для всіх i = 1 ÷ (n - 2);

ОР4 = МАХ {ОРi\ОР1, ОР2, ОР3}, для всіх i = 1 ÷ (n - 3);

n — загальна кількість підприємств, що реалізують дану продукцію.

Істотним недоліком показника концентрації фахівці вважають його «нечутливість» до різних варіантів розподілу часток між конкурентами. Так, СR4 буде однаковим (рівним 0,8) у двох зовсім різних ринкових ситуаціях; 1) одне підприємство контролює 77 % ринку, а інші 23 підприємства — по 1 %; 2) п’ять рівнопотужних підприємств володіють 20 %-ми частками ринку. [1,39]

Індекс Лернера названий на честь американського економіста Абба Лернера, що запропонував свою методику в 1930-і роки, і визначається як відношення різниці між ціною (Р) і граничними витратами (МС) до ціни:

I L = (P - MC) / P (4.2)

де I L - індекс монополістичної влади (Лернера);

Мс- лімітні витрати виробництва;

Р— ціна. [7, стор. 175]

На конкурентному ринку Р = МС, тому I L = 0. Але якщо на ринку існують монопольні структури, де Р> МС, а I L > 0.

На практиці іноді складно розрахувати граничні витрати. У цьому випадку враховується, що при рівновазі попиту та пропозиції в тривалому періоді часу граничні витрати дорівнюють середнім витратам на одиницю продукції (АС). Тоді I L = (Р - МС) / Р,

або I L = (Р - МС) * Q / Р * Q = прибуток / виторг від реалізації,

де Q — кількість проданої продукції.

Чим більше відношення прибутку до виторгу, тим вище ступінь монопольної влади фірми на ринку.

Індекс Херфіндала (Herfindahl Index, I h ) названий по імені американського вченого, що запропонував його використання:

I h = ∑ xi2 , i =1, 2,…n (4.3)

де x — частка i-й фірми в загальному обсязі реалізації продукції даного асортименту на ринку, %;

п — кількість фірм на ринку.

Якщо на ринку присутній тільки одна фірма (ринок чистої монополії), то I h = 10000. Але якби на ринку працювали 10 однакових фірм, то I h = 1000.

Індекс одночасно чуттєвий і до ринку, на якому є як домінуюча фірма, так і аутсайдери.

Ринок з I h ≤10000 вважається немонополізованим, а ринок з I h ≥ 1800 — ринком з високою концентрацією і монополізацією. [1,40]

Для модифікованого індексу Херфіндала-Хершмана (Herfindahl-Hirschman Index – I hh) суми квадратів часток розраховуються тільки для перших 50 найбільш великих підприємств, що працюють на аналізованому ринку. Якщо його значення перевищують 0,18, мова йде про низьку інтенсивність конкуренції і про високу концентрацію ринку, що вимагає втручання держави для нормалізації ситуації на ринку. Якщо за даних обставин злиття підприємств веде до збільшення I h на 0,05, то таке об’єднання забороняється законом.

Індекс Розенблюта (I r) усуває недоліки індексу Херфіндала-Хершмана. Він розраховується з урахуванням порядкового номера підприємства, отриманого на основі ранжирування часток від максимуму до мінімуму (i):

I r = 1/2∑ (i * xi) - 1, i =1, 2,…n (4.4)

Іноді при оцінці розподілу часток застосовується показник ентропії (Е). У цьому випадку зважування часток робиться не на основі рангів підприємств, а за допомогою натуральних логарифмів часток:

E = ∑ xi * ln xi , i =1,…,n (4. 5)

Використовується і коефіцієнт Джині (G):

G = (1/n)* ∑ | ( і-1) * Ai – i * Ai |, i=1,…,n (4.6)

де Ai – накопичене (кумулятивне) значення часток i найбільших підприємств ринку. [3,177]

Приведені вище показники дають досить серйозну інформацію про інтенсивність конкуренції, але цілком задовольнити дослідників не можуть, оскільки не враховують особливостей конкретних ринків, досвід і методи ведення конкурентної боротьби.

Як показує практика, найбільша конкурентна активність відзначається, коли конкуренти володіють приблизно рівними частками ринку. У цьому випадку інтенсивність конкуренції на даному товарному ринку визначається за допомогою виміру ступеня подібності ринкових часток конкурентів. Для такої оцінки використовують коефіцієнт варіації, дорівнює відношенню середньоквадратичного відхилення часток до їхній середньоарифметичного значення:

UD = 1- δ(D) / Dcp або UD = 1- √ (1/n) ∑ (Di - Dcp) 2/ Dcp , i= 1, …, n (4.7)

де UD— інтенсивність конкуренції на розглянутому товарному ринку, обмірювана на основі оцінки ступеня подібності часток конкурентів;

δ(D) / Dcp — коефіцієнт варіації ринкових часток (Di) конкурентів;

δ(D) — середньоквадратичне відхилення Di ;

Dcp — середньоарифметичне значення Di;

n— кількість підприємств на розглянутому товарному ринку.

Середнє арифметичне значення часток усієї сукупності підприємств залежить тільки від кількості підприємств, що працюють на розглянутому ринку (n), і розраховується по формулі Dcp= 1/n.

Тоді

UD = 1- n√ (1/n) ∑i (Di – 1/n) 2 , i= 1, …, n... (4.8) [1,40]

Звичайно, шо використання вищезазначених показників потребує гідної економіко-статистичної бази.