12.11 Стратегії виробничих процесів

Стратегія виробничих процесів – це підхід, що використовує організація для перетворення ресурсів у товари і послуги. Призначенням стратегії є знаходження шляхів організації виробництва товарів, що задовольняють потреби покупця і відповідають специфіці виробництва за ціною й іншими управлінськими критеріями. Визначений процес повинен мати довгостроковий ефект за такими критеріями, як гнучкість, ціна і якість вироблених товарів. Багато стратегій фірм визначаються згодом, в залежності від рішень про вибір процесу. Витрати для раціонального процесу, відібраного в якості пріоритетного для початку виробництва, набагато ефективніші, ніж зусилля, витрачені пізніше для удосконалення незадовільного процесу.

Виділяють три типи виробничих процесів:

• тривалі, навіть безперервні (виробництво чавуну, папіру, бензину;

• повторювані (складання окремих вузлів, агрегатів чи комплексні обіди в їдальнях);

• різноманітні (виробництво оригінальних продуктів).

Цим типам процесів характерні особливості, що потребують розробки відповідних стратегій.

Фокусування на процесі. Більш 75% виробництв у країнах Заходу виконується в дуже малих обсягах або партіях різноманітних товарів — це так звані “замовлення на виготовлення”. Малий обсяг товарів може бути диверсифікований, тобто різноманітним. Ці малі обсяги, висока розмаїтість процесів також відомі за назвою “перемежованого процесу”. Здатності, можливості та особливості виробництва, які потрібно організувати навколо такого виробництва, дають нам стратегію, фокусовану на процесі.

Фокусовані на продукті стратегії повинні враховувати високий обсяг виробництва і мала розмаїтість процесів. Ці процеси також називаються тривалими, а іноді безупинними. Такі товари, як скло, папір, електричні лампи, гайки і болти виробляються з застосуванням цих процесів.

Повторювані процеси характерні для виробництва, що займають проміжне положення між тривалими і процесами, що змінюються, – це повторювані процеси. Повторювані процеси використовують модулі. Модулі – це частини і компоненти, попередньо виготовляємі, часто з використанням тривалих процесів. Наприклад, підошви та фурнітура для різних моделей взуття [6, с. 130-131].

Промислові підприємтсва України все частіше вимушені приймати стратегічні рішення стосовно вибору між необхідністю організації власного виробництва чи розміщеннм заказів на комплектуючі. Аналітичне обгрунтування альтернатив операційних стратегій потребує вирішення типових задач, приклади яких наведено нижче.

Задача 1: Підприємство випускає наукомістку продукцію, виробництво якої вимагає комплектуючих виробів. Ці комплектуючі вироби можна купити в постачальника за ціною 50 тис. грн. за одиницю або виготовити в себе. Перемінні витрати підприємства складають 43 тис. грн. у розрахунку на одиницю комплектуючих виробів. Постійні витрати складають 64.500 тис. грн. Визначите “стратегію постачання” підприємства комплектуючими виробами: закуповувати комплектуючі вироби в постачальника, що спеціалізується на їхньому виробництві, або виготовляти їх на підприємстві?

Рішення: Умови рівності витрат підприємства для обох варіантів (закуповувати чи виготовляти) можна представити наступним рівнянням:

50 тис. грн. * Q = 43 тис. грн. * Q + 64500 тис. грн.,

де Q – спожита кількість комплектуючих виробів для виробництва необхідної величини наукомісткої продукції;

Вирішуючи рівняння, одержуємо 7Q = 64500 тис. грн., Q = 9214 од. Звідси можна зробити наступний висновок: при Q = 9214 од. витрати на закупівлю комплектуючих виробів і на їхнє виробництво на підприємстві рівні.

При Q > 9214 од. для підприємства вигідно організувати власне виробництво, тому що витрати на виготовлення комплектуючих виробів будуть нижче витрат на закупівлю їх у постачальника. При цьому витрати на виготовлення одного комплектуючого виробу складуть:

43 тис. грн. * 10000 + 64500 тис. грн. / 10000 = 49,45 тис. грн.

При Q < 9214 од. вигідніше для підприємства закуповувати комплектуючі вироби в постачальника, що спеціалізується на випуску такої продукції, тому що витрати на виготовлення одного комплектуючого виробу складуть:

43 тис. грн. * 8000 + 64500 тис. грн. / 8000 = 51,06 тис. грн.

Задача 2: В цеху підприємства вирішено встановити додаткове обладнання, для розміщення якого виділено 19/3 кв. метрів площі. На придбання обладнання підприємство може витрати 10 тис. грн., при цьому воно може купити обладнання двох видів (комплект першого виду коштує 1000 грн., а другого - 3000 грн.) Придбання одного комплекту першого виду обладнання дозволяє збільшити випуск продукції в зміну на 2 одиниці, а другого виду - на 4 одиниці. Знаючи, що для установки одного комплекту обладнання першого виду потрібно 2 кв. метри площі, а другого виду - 1 кв. метр, треба визначити такий набір додаткового обладнання, який дає можливість максимально збільшити випуск продукції підприємства. Вирішення такої задачі обумовить зміст відповідної операційної стратегії.