1.3. Сутність стратегії підприємства

Стратегiя-це програма дiяльностi,що допоможе (спрриятиме) досягненню пiдприемством бажаного стану(рiвня,показникiв,статусу тощо).Стратегiя саме допомагає, а не забезпечує,тим бiльш не гарантує очiкуваних результатiв.Адже iснує чимало факторiв, умов чи подiй, вплив яких важко передбачити у мiнливому конкурентному середовищi.Наприклад iснуэ чималот визначень, стратегiй, якi висвiтлюють рiзнi сторони ii сутностi.

Відомий фахівець із менеджменту Ш. М. Остер визначив поняття стратегії як "зобов'язання діяти певним чином: таким, а не іншим".

Згідно концепції А. Д. Чандлера, витяг з якої наведений в попередньому підрозділі, стратегія — це «визначення основних довгострокових цілей і задач підприємства, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей». У даному визначенні простежується тлумачення стратегії як певного методу розподілу ресурсів між поточними й майбутніми видами діяльності підприємства. Отже стратегія розглядається як метод досягнення поставленої мети. Досить вузький погляд наведено М. Месконом, М. Альбертом, Ф. Хедоурі у книзі «Основи менеджменту»: «Стратегія — це загальний, всебічний план досягнення цілей» (див. Табл. 1.3.)

А. А. Томпсон і А. Дж. Стрікленд додатково відзначають, що «стратегія розпадається на безліч конкурентоздатних дій і підходів до бізнесу, від яких залежить успішне керування фірмою». Але і вони стверджують: «У загальному значенні стратегія — це план керування фірмою, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей». Крім того, відомі фахівці зі стратегічного управління пов'язують планові аспекти стратегії з аспектами поведінки підприємства.

Дослідивши огляд найзначніших та найвідоміших трактувань стратегії підприємств, поданий в таблиці 1.3 [4,с.19-21], необхідно визнати, що на нинішній час поки що не існує єдиного визначення цьому поняттю.

Відомі визначення терміну "стратегія" Таблиця 1.3.

Проте, слід визнати, що навіть найкраща стратегія не дає гарантій підприємству щодо уникнення періодів нестабільності, нестійкості, а подекуди і спаду. Стратегія не є антибіотиком проти невдач і щепленням від краху. Ніхто не застрахований від прикростей. І менеджери, і керівники, і керівники повинні розуміти, що від стратегії не слід очікувати блискавичного результату, цілковитого й точного передбачення майбутнього і розвитку подій.

Проаналізувавши роботи відомих пострадянських експертів зі стратегічного управління, можна виділити три підходи до трактування стратегії:

1. стратегія як мета управління;

2. стратегія як позиція на ринках;

3. стратегія як зразок.

Стратегію як мету управління можна визначити як ідеальну модель підприємства, в якій реалізується бачення його керівників (власників).

Стратегія як позиція на ринках. Таке ототожнення дає можливість зміцнити конкурентну позицію, розширити свою участь на ринках та успішно вести «військові дії» по захопленню нових ринків. У цьому контексті 3. Є. Шершньова і С. В. Оборська вказують, що "стратегія — конкретизована в конкретних показниках позиція, яку займає підприємство в середовищі; це своєрідний погляд на внутрішнє й зовнішнє середовище і спроба визначити шляхи ефективного пристосування до зовнішніх, неконтрольованих фірмою факторів, а також проведення необхідних змін елементів внутрішнього середовища і їхніх комбінацій" [5,с.116].

При розгляді стратегії як зразка варто розуміти прагнення підприємства наблизитися до так званого "еталона". У більшості випадків менеджери при керівництві організацією за зразок приймають, як правило, процвітаючу фірму (або підприємство), проводять аналіз її виробничо-господарської діяльності і намагаються запозичати її досвід.

П. Дойль характеризує стратегію як комплекс використовуваних менеджментом рішень стосовно розміщення ресурсів підприємства і досягнення довгострокових конкурентних переваг на цільових ринках. Звідси випливає, що стратегія встановлює напрями діяльності підприємства: на які конкретно товари й ринки компанія спрямовує грошові й трудові ресурси та як саме це буде зроблено. Тобто яким чином буде організована робота з формування споживчих переваг[2,с.36].

І. Ансофф стверджує, що "грамотний фахівець бізнесу завжди зуміє розгледіти за успіхом фірми ту чи іншу оригінальну стратегію...Чим краще продумана стратегія і чим більш уміло вона виконана, тим більше в компанії шансів на сильну позицію. Блискуче виконання гарної стратегії — це не тільки перевірений рецепт успіху в бізнесі, але й краща перевірка на сформоване управління" [4,с.16-17]. Нарешті, Г. Мінцберг визначив стратегію навіть як спритний прийом, особливий “маневр” з метою перехитрити суперника.

Таким чином, яке б визначення не давали б стратегії, головною її відзнакою є цілеспрямованість. Призначення ж полягає у побудові такої організації, яка могла б успішно працювати, незважаючи на непередбачені обставини, жорстку конкуренцію і внутрішні проблеми, та завоюванні гідної конкурентної позиції на ринку.