logo search
учеба / klivets

4.4. Сучасні підходи до декомпонування стратегії

Класифікація стратегій компанії неоднозначна. Це пояснюється тим, що таку складну категорію, якою є стратегія компанії, можна декомпонувати на конкретні й локальні стратегії по різних ознаках. Тому в різних літературних джерелах можна зустрітися з різноманітним найменуванням і призначенням численних стратегій. При цьому в кожній конкретній або локальній стратегії, як правило, присутні параметри, загальні з іншими стратегіями.

Наприклад, система збалансованих показників (Balanced Scorecard, BSC) на базі ERP-системи - це механізм перетворення стратегії компанії в послідовність дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей, причому на всіх рівнях керування компанією. [6]

Сучасні ERP-системи - це набір інтегрованих додатків, які комплексно, у єдиному інформаційному просторі підтримують всі основні аспекти управлінської діяльності підприємств - планування ресурсів (фінансових, кадрових, матеріальних) для виробництва товарів (послуг), оперативне керування виконанням планів (включаючи постачання, збут, ведення договорів), всі види обліку, аналіз результатів господарської діяльності.

ERP-системи зачіпають ключові аспекти управлінський діяльності підприємства, надають керівництву інформацію для прийняття рішень, а також формують інфраструктуру обміну даними підприємства з постачальниками й споживачами.

ERP містить у собі:

Оскільки ERP як стандарт ще остаточно не завершився, мають місце варіації й деякі різночитання того, що ж таке ERP: типовий набір функцій, технологічні особливості, орієнтація на масштаб підприємства й обсяги оброблюваних даних.

ERP-системи призначені в значній мірі для великих підприємств

Істотною рисою стандарту ERP є можливість глобального (інтернаціонального) керування виробництвом, товарами й послугами. В ERP додаються механізми керування транснаціональними корпораціями, включаючи підтримку декількох годинних поясів, мов, валют, систем бухгалтерського обліку й звітності. Це особливо важливо для великих міжнародних корпорацій, у яких окремі компанії й підрозділи тісно взаємодіють між собою, перебуваючи в різних країнах і регіонах.

На практиці виконання стратегічних планів стає самим серйозним випробуванням для організації. Маса окремих заходів і дій співробітників повинна бути скоординована таким чином, щоб реалізувати мети, бажано з найменшими витратами й у максимально стислий термін. Balanced Scorecard створювався як інструмент, що дозволяє погодити дії підрозділів і співробітників для досягнення основної мети, що коштує перед компанією.

Основний принцип Balanced Scorecard, що багато в чому став причиною високої ефективності цієї технології керування - управляти можна тільки тим, що можна виміряти.

Інакше кажучи, мети можна досягти тільки в тому випадку, якщо існують показники, що піддаються числовому виміру, що говорять керівникові, що саме потрібно робити й чи правильно з погляду досягнення мети він робить те, що робить.

Balanced Scorecard наголошує на не фінансових показниках ефективності, даючи можливість оцінити такі, здавалося б, із працею аспекти, що піддаються виміру,, діяльності як ступінь лояльності клієнтів, або інноваційний потенціал компанії.

Автори Balanced Scorecard запропонували чотири напрямки оцінки ефективності, що відповідають на самі значимі для успішної діяльності компанії питання:

  1. Фінанси ("яке уявлення про стан компанії у акціонерів і інвесторів?").

  1. Клієнти ("якою компанію бачать покупці її продуктів?").

  1. Бізнес-процеси ("які бізнес-процеси вимагають оптимізації, на які організації варто зосередитися, від яких відмовитися?").

  2. Навчання й ріст ("які можливості існують для росту й розвитку компанії?").

Технологічно побудова BSC для окремо взятої компанії включає кілька необхідних елементів:

"Приладова панель" менеджера кожного рівня включає ті показники, якими він оперує у своїй діяльності. Для топ-менеджера це показники вартості компанії, ефективності використання капіталу, ефективності інвестицій і т.д. На рівні керівника виробничої одиниці - показники операційних витрат, завантаження потужностей, величини браку і т.д. Побудова BSC здійснюється таким чином, щоб завдання й показники менеджерів більше високого рівня в інтегрованому виді відображали завдання й показники менеджерів більше низького рівня оргструктури. [4]

BSC поліпшує систему керування, «приводячи» поводження конкретного співробітника у відповідність із цілями, установленими вищим керівництвом. Така система дозволяє зробити декомпозицію кожної зі стратегій вищого керівництва в більше дрібні компоненти, що включають відповідні проекти й завдання, тобто саме ті види робіт, які виконують підлеглі й устаткування. Декомпонування стратегії уможливлює призначення завдань - більше дрібних компонентів стратегії - відділам, командам і, при необхідності, індивідуально співробітникам. Таким чином, можна забезпечити зв'язок стратегій високого рівня з конкретними діями й цілями співробітників.

Таблиця 4.2