logo search
учеба / klivets

Диференціація основних цілей управління якістю по стадіям життєвого циклу продукції/технології

Стадія життєвого циклу продукції

Основна мета

1. ослідження загальних потреб, можливостей і методів створення продукції і технології

Забезпечити використання найновітніших технологій при формуванні властивостей нової продукції і її виготовлення у відповідності з прогнозованими потребами.

2. Створення проектних зразків продукції і технологічного обладнання для її виготовлення.

Сформувати оптимальний рівень якості і створити зразок нового продукту, який би забезпечив: задоволення потреб і зменшення витрат на одиницю корисного ефекту в порівнянні з попередніми зразками і підвищення конкурентоспроможності на ринку (продукції, технологій) по відношенню лідируючих конкурентів.

3. Технічна підготовка виробництва продукції, монтаж і налагодження технологічної системи.

Сформувати технологічну систему, яка б забезпечила бездефектне виготовлення продукції в діапазоні всіх властивостей проектного зразка і збільшення мотивації високоякісної праці персоналу.

4. Виготовлення продукції і експлуатація технологічної системи.

Виготовлення продукції у встановленому обсязі з рівнем якості, який відповідає проектній документації і зразку, і з рентабельністю, забезпечуючими конкурентоспроможність підприємства.

5. Збут продукції.

Збереження якості продукції в процесі складування, транспортування і збуту, а також доведення продукції до споживача у відповідності до маркетингової стратегії підприємства (вибором стратегічних позицій компанії в конкуренції).

6. Експлуатація продукції.

Повноцінне використання продукції відповідно до призначення, що забезпечує задоволення потреб і відомість підприємства.

7. Утилізація чи модернізація продукції і технологічного обладнання

Повне використання придатних матеріальних ресурсів і забезпечення охорони навколишнього середовища і життя людей.

Якщо технологія, що використовується, дає змогу виготовляти серію виробів, головним стратегічним орієнтиром НДПКР буде створення виробів на базі вдосконалення існуючої технології. Отже, технологія — це рушійна сила розвитку підприємства, яка стає «тим, що йде за технологією». Як тільки значення «первісної» технології починає зменшуватися (можлива ситуація, коли тиражуються застарілі зразки, що втратили конкурентоспроможність), підприємство мусить бути готове перейти до іншого технологічного способу виробництва.

Прийняття рішення про перехід до нової технології або вдосконалення існуючої повинно базуватись на аналізі техніко-технологічного рівня виробництва. В Україні існують галузеві методики визначення техніко-технологічного рівня окремих виробництв та підприємств в цілому.

Розвиток виробництва є багатоетапним процессом, кожен з яких має специфічні цілі (Табл. 11.1). Приймемо, що підприємство складають три системи - виробництва, продукції та розвитку, а перехід кожної з систем в новий стан відбувається за один етап управління:

Вивчення кривих фактичних життєвих циклів попиту і технології/попиту дозволить сформувати таблицю 11.2, що містить підстави для прийняття рішення про перехід систем на новий рівень. Наприклад, цими підставами можуть бути повільний темп зростання попиту (слабкий сигнал) і затухання попиту (сильний сигнал), що свідчить про появу нових потреб.

Орієнтація на слабкий сигнал може стати критерієм розробки стратегії переходу виробничої системи на випуск нової продукції. Найбільш простий варіант стратегії базується на умові, що цей перехід відбувається в межах даного життєвого циклу технології/попиту, тобто не потребує переходу до нової технології (стабільна технологія). В системі розвитку в даному випадку лише відбувається розробка нової продукції відносно існуючої технології. Зміна виробничої системи має випереджати зміну потреб на один етап управління, в період якого відбувається технічна підготовка виробництва. В даному випадку є можливість забезпечити відповідність продукції попиту. Для цього в період затухання попиту на стару продукцію слід готуватися перейти на випуск нової. (дивись таблицю 11.2. рядок 1) Ризик такої стратегії управління є в тому, що затухання попиту може ще довго не наставати і запуск у виробництво нової продукції може бути невиправданим.

Таблиця11.2