logo search
учеба / klivets

11.4. Виробнича стратегія

Визначення виробничих стратегій пов’язано з швидкістю та масштабами змін, які слід здійснити на підприємстві. Найважливішими параметрами, які треба враховувати при визначенні виробничих стратегій, є:

Виробничі стратегії формуються з урахуванням таких основних чинників (вони нерідко відіграють роль обмежень):

Виробничі стратегії цілком органічно переходять умовний кордон, що відокремлюють їх від операційних стратегій. Іншими словами, виробничі стратегії конкретизуються в операційних стратегіях. Характеристика стратегій виробництва підприємств світового рівня має наступний вигляд:

Таблиця 11.4

Характеристика стратегій і тактик виробництва

Спрямованість стратегії

Зміст тактики

Виробничі процеси:

  • Поєднання вартості продажів з

низькими витратами.

  • Проектування матеріальних потоків за операціями.

  • Підтримує розвиток спеціального та унікального за ефективністю обладнання.

  • Комбінування масового, серійного та дрібного виробництва.

Впровадження інвестування за критеріями отримання прибутку.

Розробка виробничих розкладів:

  • Гнучкі графіки роботи.

  • Графіки Гантта.

  • Диспетчерування.

  • Постачання «just in time» (JIT)

Управління запасами:

  • Мінімізація вкладення у запаси.

  • Використання JIT- методів мінімізації.

  • Впровадження циклічної розрахунково- фізичної інвентаризації замість річної.

Якість:

  • Якість як основа конкурентноздатності.

  • Досягнення якості через менеджмент, а не через засоби контролю.

  • Впровадження моніторингу якості.

  • Розробка різноманітних систем управління якістю.

Тактики якості:

  • Якість - це основа у взаємовідносинах з постачальниками.

  • Балансування якості та ціни.

  • Впровадження міжнародних стандартів і систем оцінювання.

  • Взаємодія зі споживачами.

Розвиток виробничих потужностей:

  • Інвестування за ринковими критеріями.

  • Первинність технології (як роботи) перед технікою (засоби праці).

  • Орієнтація на “гнучкість” виробництва.

Використання потужностей:

  • Організація групових робочих місць.

  • Розробка виробничих розкладів.

  • Гнучке завантаження потужностей.

  • Завантаження вільних потужностей “зовнішніми” замовленнями.

Лідерства по витратах:

  • Націлення на збереження ресурсів.

  • Оптимізація витрат.

  • Мінімізація витрат на стадії проектування та технологічної підготовки виробництва нової продукції.

Зниження собівартості:

  • Зменшення матеріаломісткості.

  • Використання ефекту масштабу.

  • Використання кривої досвіду.

  • Балансування між зниженням витрат і диференціацією продукції.

Загальні конкурентні стратегії підприємства, за М. Портером, можуть бути реалізовані на основі розробки відповідних виробничих стратегій (дивіться табл. 11.5).[4, c.368]

Таблиця 11.5