Завдання до самостійної роботи

1. Вивчення та конспектування теоретичного матеріалу з питань теми.

2. Вивчення основних термінів за темою. Основні терміни:

Адаптивність – здатність організації швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища.

Адміністрація – це (1) сукупність державних органів, що здійснюють функції керування; (2) посадові особи керівництва, які керують персоналом організації.

Адміністрування – це бюрократичний метод керування по засобам командування.

Активістський підхід до економічної відповідальності – це підхід, що припускає активний пошук способів збереження природних ресурсів.

Керівництво (лідерство) – це здатність впливати на окремих осіб і на групи, спонукуючи їх працювати для досягнення цілей організації.

Класичний підхід до проблем соціальної відповідальності – це підхід, який передбачає, що єдина соціальна відповідальність бізнесу полягає у максимізації прибутку організації.

Контроль – це спостереження за функціонуванням організації, досягненням поставлених цілей та внесення необхідних коригувань

Концептуальні навички – це когнітивні (пізнавальні) здатності сприймати організацію як єдине ціле, чітко виділяти взаємозв'язок між окремими підрозділами, визначати місце організації у зовнішньому середовищі, в якому вона функціонує.

Малий бізнес – це підприємство, що перебуває у незалежному управлінні і не є домінуючим у своїй сфері діяльності.

Менеджер – це член організації, який об'єднує та координує роботу інших її членів.

Менеджмент – це ефективне та раціональне досягнення цілей організацій через планування, організацію, керівництво й контроль організаційних ресурсів.

Навички міжособистісного спілкування (людські навички) – це здатність менеджера взаємодіяти як з окремими людьми, так і з групами людей.

Неформальна організація – це група людей, що спонтанно утворилася і які виступають у регулярну взаємодію для досягнення певних цілей.

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей.

Організація – це процес розміщення і використання організаційних ресурсів для досягнення стратегічних цілей організації, що виражаються в розподіленні праці як по горизонталі, так і по вертикалі, формуванні структури влади та механізмів координації робочих завдань.

Підприємець – це приватна особа, яка іде на ризик при створенні нової організації або при впровадженні нової ідеї, продукту, послуги.

Підприємництво – це процес, що передбачає створення комерційного підприємства, організацію необхідних ресурсів і прийняття відповідних ризиків і винагород.

Підхід з позицій зацікавлених груп (стейкхолдерів) до екологічної відповідальності – це підхід, що припускає реакцію організації на захист довкілля з огляду інтересів споживачів, жителів регіонів і груп з особливими проблемами.

Підхід до прийняття етичних рішень з погляду теорії справедливості припускає прийняття рішень з погляду справедливого, неупередженого й беззастережного використання правил і законів.

Підхід з погляду інтеграції соціальних контрактів до прийняття етичних рішень - об'єднання емпіричного (що маємо) і нормативного (що повинно бути) факторів.

Планування – це функція, що включає визначення цілей і завдань організації, загальної стратегії для досягнення цих цілей та розробку ієрархічної структури планів для об'єднання і координації діяльності організації.

Правовий підхід до прийняття етичних рішень – припускає прийняття рішень з погляду поваги й захисту основних свобод і прав людини.

Практична реалізація рішень – прийняття управлінських рішень, що реалізуються практично, тобто перетворюються в дії – результативно й ефективно.

Продуктивність – співвідношення ресурсів, що вводяться, і обсягів виробництва.

Процес – це сукупність послідовних взаємозалежних дій або функцій.

Результативність – здатність організації виробляти товари і послуги, що відповідають потребам споживачів.

Ринковий підхід до екологічної відповідальності – це підхід, що припускає сприйнятливість до екологічних проблем, що пов'язано із задоволенням вимог споживачів в екологічно чистих продуктах.

Рольова установка управлінського персоналу – це визначений набір типів поведінки менеджерів.

Соціальна відповідальність бізнесу – це зобов'язання менеджменту приймати рішення й здійснювати дії, що сприяють зростанню добробуту і задоволенню інтересів як організації, так і суспільства.

Соціально-економічний підхід до проблем соціальної відповідальності – це підхід, який передбачає соціальну відповідальність бізнесу, що виходить за межі максимізації прибутку, включаючи захист і підвищення добробуту суспільства.

Стейкхолдери – будь-яка група всередині організації або поза нею, що висуває певні вимоги до результатів діяльності організації й реагує на них.

Технічні навички – це знання й уміння у певній спеціалізованій сфері (виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, дослідження й розробки, інформаційні технології та ін).

Управління (у широкому розумінні) – це функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їхньої певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їхніх програм.

Управління (у контексті теорії менеджменту) – це процес планування, організації, керівництва (лідерства) й контролю, необхідний для формулювання й досягнення цілей організації.

Утилітарний підхід до прийняття етичних рішень – припускає прийняття рішень винятково з погляду їхніх майбутніх результатів або наслідків в інтересах більшості людей.

Функції менеджменту – планування, організація, керівництво й контроль.

Функція – це яка-небудь діяльність, обов'язок, робота.

Етика менеджменту – це набір моральних принципів, цінностей і норм, що визначають поведінку людини або груп людей.

Ефективність – ступень досягнення показників, що характеризують головні цілі діяльності організації.

Юридичний підхід до екологічної відповідальності – це підхід, що передбачає дії організації, які спрямовані на дотримання законодавства про охорону навколишнього середовища.