Ситуація для аналізу 2.

Необраний шлях

Фірми Sears, Roebuck and Company i Montgomery Ward засновані майже одночасно (Sears – у 1893 р., а Ward – у 1872 р.). Вони разом контролювали роздрібну торгівлю на деякій території майже половину століття. Десятиліттями їхні стратегії зростання та конкуренції були дзеркальними відображеннями. Наприклад, їхні відділення домінували на території навколо центру міста та розташовувались на відстані в один квартал. Їхні каталоги, які розсилали поштою, стали частиною американського способу життя. Навіть головні офіси фірм були в одному місті – Чикаго. Проте після десятиліть однакових стратегій та зростання настав критичний час для кожної з фірм; рішення однієї фірми привели її до успіху, а інша зазнала невдачі.

Ці рішення ухвалено відразу після другої світової війни. Менеджери фірми Sears детально вивчили демографічні показники і дійшли висновку, що населення США віддає перевагу не центральним частинам міста, а позаміським територіям. Отже, вони ухвалили рішення відкрити нові відділення на приміських територіях.

Фірма Montgomery Ward вибрала інший напрям. Її виконавчий директор Сьюел Ейлері вважав переселення в приміську зону скороминучим. Крім того, він вірив у повторюваність економічної історії, яка свідчила, що після кожної війни ще з часів Наполеона наставала депресія. Оскільки друга світова війна щойно закінчилася, то директор вважав, що от-от повинна розпочатися велика депресія. І справді, якби депресія настала, то фірма Sears зі своїм новим курсом на експансію могла б зазнати невдачі.

Однак депресія не наставала, а фірма Sears стала процвітати. За десять років прибутки фірми подвоїлися, і вона стала незаперечним лідером роздрібної торгівлі. Хоча фірма мала певні труднощі у 80-х роках і її придбала фірма Wai-Mart, Sears все ж є головною у галузі роздрібної торгівлі, прибутковою та фінансово стабільною.

Ward ніколи не змогла відновити втрачених позицій. Ейлері був настільки впевнений у своїй правоті, що навіть не припускав можливості помилки. В період між 1947 та 1957 рр. фірма не відкрила жодного відділення. Її виконавчий директор був переконаний, що настане депресія, і тоді Ward зможе придбати свого головного конкурента.

Керівництво Ward у 1955 р. нарешті відмовилось від стратегії виконавчого директора і звільнило його. Та було все запізно, - Sears та J.C. Penney посіли найліпші позиції на позаміських територіях та переконали покупців у своїй винятковості. Фірма Ward продовжувала діяльність аж до 1997 р., коли змушена була оголосити про банкрутство під тиском кредиторів. Вдасться цій фірмі відновити свою діяльність чи ні, - покаже час. Проте власники Ward будуть задавати питання: «Що було б, якби виконавчий директор змінив свої переконання півстоліття тому?»

Запитання до ситуації:

1. Опишіть процес ухвалення рішення, який відбувався в обох фірмах у 40-х роках.

2. Обговоріть вплив поведінкових аспектів на ухвалення рішення у фірмі Ward.

3. За яких обставин групове ухвалення рішення на фірмі Ward могло дати той самий результат? Ліпший результат?