9.3. Ситуаційні теорії лідерства Навчальні цілі

• З'ясувати зміст ситуаційних теорій лідерства.

• Ідентифікувати фактори, що впливають на вибір стилю лідерства.

• Обговорити практичне значення ситуаційних теорій лідерства.

При вивчення цього питання необхідно зрозуміти, що ситуаційні теорії лідерства є результатом розвитку поведінкових теорій, які узагальнюються в концепції решітки менеджменту.

При вивченні навчальної літератури необхідно звернути увагу на те, що ситуаційний підхід до лідерства – це модель керування, в якій розглядаються взаємозв’язки стилів лідерства і ситуаційних факторів організації. Найбільш життєздатними теоріями ситуаційного лідерства є модель Херсі і Бланшара, модель Фідлера, модель «шлях-ціль» Мітчела і Хауса.

У рамках моделі ситуаційного лідерства Херсі та Бланшару (теорія «життєвого циклу») стиль керування залежить від «зрілості» підлеглих (здатність взяти на себе відповідальність, прагнення досягнути поставлених цілей, рівень освіти і професіональної підготовки). При вивченні теорії «життєвого циклу» необхідно звернути увагу на зміст стилів керування (S1 – директивний, S2 – переконуючий, S3 – який бере участь, S4 – делегуючий), ступінь зрілості виконавців (R1 – низька, R2, R3 – помірна, R4 – висока), моделі поведінки керівника, висновки та практичне значення теорії.

Ситуативна модель Фідлера розглядає взаємозв’язки базового стилю лідерства (орієнтація на взаємовідносини і орієнтація на задачу) і трьох ситуаційних змінних (взаємовідносини «керівник-член групи»; структура завдання; посадові повноваження). Згідно моделі, щоб вибрати ефективний стиль лідерства, необхідно: 1) визначити базовий стиль лідера за допомогою шкали НВС (найменш віддаючий перевагу співробітник); 2) оцінити конкретні ситуації за трьома вказаними вище параметрами, кожна з яких розглядається як сприятлива або несприятлива. Комбінація цих параметрів дозволила ідентифікувати вісім ситуацій. При вивченні навчальної літератури необхідно звернути увагу на зміст шкали НВС та класифікацію ситуацій за Фідлером. Згідно з Фідлером, в дуже сприятливих або зовсім несприятливих ситуаціях ефективніше за все працюють керівники, які орієнтовані на задачу. В помірно сприятливих або несприятливих ситуаціях перевага віддається керівникам, які орієнтовані на взаємовідносини. При вивченні моделі необхідно звернути увагу на її переваги та недоліки.

Модель «шлях-ціль» Мітчела та Хауса передбачає дві ситуаційні змінні – умови зовнішнього середовища та особисті характеристики підлеглих. Згідно з моделлю, керівники обирають тип поведінки (директивний, заснований на підтримці, орієнтований на участь/партисипативний, орієнтований на досягнення), який більшою мірою відповідає ситуації. При вивченні моделі необхідно звернути увагу на роль керівника, зміст стилів лідерства, ситуаційних факторів, поведінку керівника в залежності від ситуації, висновки.

В процесі вивчення теорії субститутів і нейтралізаторів керівництва необхідно зосередити увагу на сутність поняття "субститути" і "нейтралізатори" керівництва, ідентифікацію ситуаційних змінних, що нейтралізують необхідність керівництва.