Аналіз фактичної величини маржинального доходу, грн.

Враховуючи, що від розподілу постійних затрат величина прибутку не зміниться (при одній і тій же базі розподілу), тому аналіз за змінними затратами зводиться до визначення відхилень маржинального доходу (аналогічно, на ту ж саму величину змінюється загальний прибуток).

Алгоритм визначення відхилень зобразимо у вигляді формули:

Мп.=П=Пі ( Кі), (7.19)

де

Мп.- зміна маржинального доходу;

 П- зміна прибутку;

Кі- зміна обсягу продукції і-того виробу,

і = 1, 2, 3, …, n –найменування виробів.

Залежність маржинального доходу від загального прибутку можна пояснити на конкретному прикладі.

Так, згідно даних таблиці (дод. 6) збільшення ціни продукта А до 77 грн. за 1т призведе до збільшення маржинального доходу на 768,2=(77-75,33)х 460, а виручка складе 35420 (77х 460) грн. Одночасно загальний прибуток по підприємству збільшиться на таку ж суму, тобто на 768,2 грн. і складе 14040,14 (13271,94+768,2) грн.

Аналогічно збільшення фактичного обсягу випуску продукта А до

500 т призведе до збільшення маржинального прибутку на 1381,2 =(500-460)х34,53 грн. Одночасно загальний прибуток по підприємству збільшиться на таку ж суму, тобто на 1381,2 грн. і складе 14653,14 (13271,94+1381,2) грн.

Звідси випливає висновок, що для оперативного управління затратами і прибутком зовсім не обов'язково кожного разу здійснювати розрахунок повної собівартості за окремими виробами, а достатньо розраховувати маржинальний доход згідно методу «дірект-костінг» і здійснити аналіз маржинального доходу. Це сприятиме скороченню затрат на проведення такого аналізу, а головне -дозволить отримати реальну залежність результатів роботи підприємства від різноманітних чинників та забезпечить інформацію для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Отже, традиційна система калькулювання за фактичними затратами не відповідає сучасним вимогам ринкових відносин. Для підвищення ефективності управління співвідношенням «затрати-доход» найбільш доцільним є маржинальний підхід до калькулювання.

При використанні маржинального підходу здійснюється аналіз тільки змінних затрат, величина яких залежать від обсягу виробництва. Постійні затрати не змінюються залежно від зміни обсягу виробництва, тому вони відносяться до затрат періоду, в якому вони виникли. При цьому аналіз змінних затрат повинен відображати відхилення маржинального доходу. Це пов’язано з тим, що величина маржинального доходу на одиницю продукції не змінюється на відміну від прибутку, який залежить від зміни обсягу виробництва, а тому є величиною змінною. Враховуючи те, що від перерозподілу постійних затрат між видами продукції (при традиційному підході) загальний прибуток не змінюється, отже очевидним є те, що відхилення маржинального доходу дорівнює відхиленню загального фінансового результату.

Враховуючи, що величина маржинального доходу залежить від ціни одиниці продукції, обсягу реалізації та величини змінних затрат, отже відхилення маржинального доходу повинно складатись з відхилень: за рахунок зміни ціни, зміни обсягу реалізації та зміни величини змінних затрат.

Відхилення маржинального доходу за обсягом продажів буде мати вигляд:

Мо.п. =(Оф-Оп.)хМд^н , (7.20)

де

Оф- обсяг продукції фактичний;

Опл.- обсяг продукції плановий;

Мд^н- нормативний маржинальний доход.

Відхилення маржинального доходу за ціною продукції буде мати вигляд:

Мц.=(Цф-Цн)хОф, (7.21)

50. де

51. Цф – фактична ціна одиниці продукції;

52. Цн- нормативна ціна одиниці продукції.

54. 3.Відхилення за змінними затратами має вигляд:

56. Мз.в.=(Зв.ф.-Зв.н.)х Оф , (7.22)

57. де

58. Зв.ф. – змінні затрати фактичні на одиницю продукції;

59. Зв.н. –змінні затрати нормативні на одиницю продукції;

Оф- обсяг продукції фактичний.

61. Аналіз відхилень за конкретними видами продукції для прийняття рішень може бути здійснений на основі формули:

63. Мф=Мн+(Мо.п.+Мц.п.-Мз.в.) (7.23)

65. Використовуючи метод нормативного обліку дуже важливо встановити наявність зв'язку між величиною відхилень та іншими змінними чинниками цих відхилень.

66. Для виявлення відхилень між бажаними та фактичними показниками необхідно встановити зворотний зв'язок, який би забезпечував дієвий контроль за господарською діяльністю, включаючи контроль за фінансовими і економічними показниками підприємства.

Переваги калькуляції за неповною собівартістю містяться в тому, що він дозволяє прогнозувати зміни у таких важливих фінансових показниках, як коефіцієнт запасу фінансової міцності, рівень підприємницького ризику та коефіцієнт внеску на покриття (див. розділ YI).

Отже, підприємствам усіх форм власності доцільно використовувати метод аналізу на основі неповної собівартості, що дозволить суттєво розширити інформаційну базу для прийняття короткострокових управлінських рішень.

У зв'язку з тим, що система нормативного обліку та контролю базується на виявленні відхилень, отже розглянемо класифікацію відхилень за видами та ефективністю контролю й основні принципи встановлення діапазону відхилень.