8.3. Прийняття інвестиційних рішень

Інвестиційна діяльність характеризує процес обгрунтування та реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства.

Залежно від сфер, в які спрямовуються інвестиції, вони поділяються на виробничі та фінансові.

Виробничі інвестиції приводять до приросту реального капіталу, тобто збільшення засобів виробництва.

Фінансові інвестиції- це вкладення в цінні папери і фінансові ресурси, які не забезпечують приріст реального капіталу, але здатні приносити прибутки.

Для підвищення конкурентоздатності власної продукції підприємство повинно прагнути до оновлення основних фондів та впровадження у виробництво нових технологій. Для цього підприємства частину своїх коштів інвестують у виробництво на основі довгострокових рішень, наприклад, в обладнання, машини та будівлі, створення підприємств, філіалів і нових ринків збуту.

Розрізняють два типа рішень відносно довгострокових інвестицій, до яких відносяться:

1. рішення, пов’язані з оновленням основних засобів, наприклад, заміну обладнання на нові моделі, які відрізняються більшою продуктивністю, простотою обслуговування та іншими високотехнологічними характеристиками.

2. Рішення, пов’язані з додатковим придбанням обладнання, які включають:

• проведення досліджень ринку, компьютерізацію робочих місць, розробка нових видів продукції;

• капітальні вкладення в майно підприємства, машини та обладнання, а також в інші активи;

• злиття або поглинання для придбання іншої компанії і налагодження нового виробництва.

Інвестиції- це вкладення коштів, ресурсів на тривалий період. У зв’язку з чим розрізняють довгострокові інвестиції (більше року) і короткострокові

(до року). Отже, довгострокові інвестиції відрізняються від поточних тривалістю часу, протягом якого вони не можуть бути в короткостроковому періоді повернені з прибутком. При цьому також змінюється характер інвестованих ресурсів, які вкладаються.

Вкладення частини коштів на основі довгострокових рішень, обумовлені стратегічною необхідністю, й складають суть довгострокових інвестицій.

Довгострокові вкладення мають характерні особливості, до яких відносяться:

1. капітал зв’язується на декілька років, тому його не можливо в короткостроковому періоді реалізувати з одержанням прибутку;

2. інвестиції приносять доход протягом всього періоду використання;

3. капітальність затрат означає принципово інший характер участі у виробничому процесі та вилучені значних сум коштів з обороту;

4. в кінці періоду функціонування капіталовкладення, основні засоби можуть мати ліквідаційну вартість;

5. інвестиції пов’язані зі значними затратами та вигодами;

6. інвестиції відіграють особливе значення для підприємства в цілому.

Особливості капіталовкладень відповідним чином впливають на характер управлінських рішень, які пов’язані з прогнозуванням грошових потоків, значною невизначеністю, а отже суттєвим ускладненням прийняття таких рішень. Невизначеність тісно пов’язана з ризиком, з метою мінімізації якого інвестиційні рішення повинні базуватись на добре налаштованій інформаційній базі.

Для прийняття довгострокових рішень необхідно враховувати не лише кількісні, але й якісні критерії. Характерно, що в більшості випадків прийняття інвестиційних рішень призводить до зміни структури капіталу, що впливає на фінансовий стан підприємства.

Види управлінських рішень залежать від рівня управління. Так, довгострокові рішення приймаються на вищих рівнях управління, тобто на рівні вищого керівництва.

До основних джерел інформації, які використовуються для прийняття довгострокових рішень відносяться зовнішні та внутрішні дані.

До зовнішньої інформації відноситься:

• законодавчі та нормативні акти;

• динаміка ринків закупок, збуту та капіталу;

• попит на продукцію;

• поведінка конкурентів;

• технічний прогрес та нові технології;

• умови ринку праці;

• ринкова коньюнктура;

• динаміка цін.

До внутрішньої інформації відноситься:

• фінансовий стан підприємства;

• грошові потоки.

Термін часу, який вимірюється проміжком між моментом прийняття рішення та його реалізацією суттєво впливає на результат, отриманий підприємством внаслідок прийняття довгострокових управлінських рішень.

Інвестуючи капітал, підприємство повинно шукати можливості, які б давали максимальне надходження готівки і, як правило, інвестиційні проекти не повинні прийматись, якщо вони приводять до зменшення суми готівкових коштів у довгостроковій перспективі.

В процесі досягнення стратегічних цілей може виникнути необхідність прийняття рішення, пов’язане зі значними затратами в найближчій перспективі, але воно повинно принести значно більші вигоди в довгостроковій перспективі. Тому стратегічні рішення повинні розглядатись не лише з точки зору фінансових критеріїв, а наскільки вони відповідають реалізації стратегічних напрямів діяльності підприємства.

Отже, при дослідженні перспективних напрямів діяльності підприємств необхідно завжди враховувати досягнення стратегічних цілей підприємства, використовуючи для цього адекватні методи оцінки інвестицій.