1.3. Користувачі облікової інформації

В умовах ринкових відносин принципово змінилось концептуальне поняття суті системи обліку, яке направлене на забезпечення інформацією не абстрактного користувача, а на задоволення специфічних потреб конкретних користувачів: зовнішніх (кредиторів, державних та інших органів) та внутрішніх (керівників різних рівнів управління). Переорієнтація завдань та функцій системи обліку повинна здійснюватись з одного боку, в інтересах зовнішніх користувачів інформації (фіскальні органи цікавить правильність розрахунків податків і своєчасність їх сплати; кредиторів – фінансовий стан і платоспроможність підприємства; інвесторів - підвищення рентабельності підприємства, тобто кінцеві результати діяльності). З іншого боку, необхідно задовольняти потреби внутрішніх користувачів інформації (менеджерів), які покликані створити постійно діючий ефективний механізм рішення проблем, що виникають в процесі діяльності кожного підприємства.

Отже, в сучасний період система обліку повинна, з одного боку, характеризувати результати діяльності підприємства минулих років, а з іншого- забезпечувати інформацією систему управління на всіх його рівнях для прийняття рішень при здійсненні поточної діяльності та діяльності, пов'язаної з майбутнім підприємства.

Однак методи досягнення цих цілей різні, що привело до необхідності розподілу раніше єдиного бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський. Крім того, готовий продукт управлінського обліку в вигляді конкретної інформації для прийняття управлінських рішень щодо розширення ринків збуту, переоснащення виробництва, покращання якості продукції, впровадження нових технологій є в сучасний період комерційною таємницею на відміну від готового продукту фінансового обліку в вигляді інформації, що міститься в формах фінансової звітності та доступного для зовнішніх користувачів. Таким чином, наявність конфіденційної інформації, яка складає комерційну таємницю для зовнішніх користувачів та внутрішнього персоналу, який не має безпосереднього відношення до цієї інформації, також є вагомою причиною поділу обліку на фінансовий та управлінський.

Фінансовий облік традиційно покликаний забезпечувати інформацією зовнішніх користувачів і, зокрема, акціонерів, банківських установ, інвесторів, податкових органів. Крім того, є ціла низка різноманітних груп користувачів внутрішніх та зовнішніх, які також використовують фінансову облікову інформацію. До них, зокрема, можна віднести:

- акціонерів (тих, що вклали ризиковий капітал у підприємство);

- кредиторів (банки та інші фінансові організації);

- постачальників товарів і послуг;

- покупців товарів і послуг підприємства;

- робітників підприємства (їх агентів-професійні союзи та організації);

- податкові установи та державні органи.

Задовольнити необхідною інформацією одночасно всі групи користувачів не можливо в межах існуючої системи рахунків бухгалтерського обліку. Це можна пояснити тим, що по-перше, інтереси користувачів відрізняються суттєво, а отже мають місце відмінності в змісті та структурі інформації, що використовується різними споживачами; по-друге, підготовка інформації для різних користувачів грунтується на різних принципах, підходах, специфічних методах перетворення інформації, тобто з використанням різних моделей. Ситуація ускладнюється ще й тому, що в умовах посилення податкової орієнтації системи обліку нам не уникнути обмеження інтересів внутрішніх користувачів на користь податкових та інших органів- чого допустити в сучасних умовах переходу до ринкових відносин не можна.

Розподіл обліку на фінансовий та управлінський сприятиме, по-перше, посиленню управлінської орієнтації фінансового обліку і, по-друге, спрямовуватиме діяльність на досягнення конкретних фінансових результатів.