Оцінка життєвого циклу продукції

Удосконалення операційного аналізу стало можливим на основі використання показника напівмаржі, який базується на класифікації затрат на постійні та змінні, а постійних, в свою чергу, на специфічні та загальні (див. розділ 5, п.5.2.5). Останнє сприяє розширенню інформаційної бази для прийняття управлінських рішень при розробці цінової та асортиментної політики підприємства.

Нагадаємо, що:

-маржа постійна - це перевищення надходжень від центру відповідальності, виробу над специфічними затратами;

- напівмаржа - це різниця між сумою покриття (маржинальним доходом) та прямими постійними затратами;

- постійні загальні затрати- це затрати, які пов’язані з функціонуванням підприємства в цілому (затрати на управління та затрати на організацію підприємства в цілому);

• постійні специфічні затрати- це затрати, які пов’язані з виробництвом і реалізацією конкретного продукту (спеціальний інструмент, затрати на реалізацію конкретного виду продукції).

Основне призначення суми покриття (маржинального доходу), напівмаржі та маржі постійної- відшкодування затрат та формування прибутку.

Напівмаржа призначена для відшкодування прямих постійних затрат, а маржа постійна- для відшкодування специфічних постійних затрат. Напівмаржа та маржа постійна займають проміжне місце між маржинальним доходом і прибутком.

Вони мають важливе значення для прийняття рішень щодо більш ефективного використання виробничих потужностей окремих центрів відповідальності та розроблення більш обгрунтованої цінової та асортиментної політики підприємства.

Маржинальний доход призначений для покриття постійних специфічних затрат, при цьому напівмаржа дорівнює нулю й справедливим буде рівняння:

Мд- Зп.с.=напівмаржа=0, (6.25 )

де

Мд- маржинальний доход;

Зп.с. –затрати постійні специфічні.

При цьому напівмаржа дорівнює нулю, якщо вона не досягає нульового значення, то продукцію потрібно знімати з виробництва, так як її недоцільно виготовляти.

При цьому поріг беззбитковості визначається за формулою:

Пб=Зп.с./ Мд (6.26)

де

Пб - поріг беззбитковості (точка беззбитковості), в шт.;

Зп.с.-постійні специфічні затрати;

Мд –маржинальний доход на одиницю продукції.

або

Пб=Зп.с./ Мд:Ц (6.27)

де

Пб- поріг беззбитковості (точка беззбитковості), в грн.

Зп.с.- постійні специфічні затрати;

Мд- маржинальний доход на одиницю продукції;

Ц– ціна одиниці продукції.

Для того, щоб перейти в зону прибутку, виручка від реалізації кожного виду продукції повинна бути достатньою для відшкодування не лише змінних та постійних специфічних затрат але й частини загальних постійних затрат, яка віднесена на продукцію внаслідок розподілу їх загальної суми. В даному випадку продукція досягає порогу рентабельності, який визначається за формулою:

Пр=(Зп.с.+ Зз)/ Мд (6.28)

де

Пр - поріг рентабельності, в шт.;

Зп.с.-постійні специфічні затрати;

Зз-затрати загальні;

Мд –маржинальний доход на одиницю продукції.

або

Пр=(Зп.с.+Зз)/Мд:Ц (6.29)

де

Пр- поріг рентабельності, в грн.

Зп.с.- постійні специфічні затрати;

Зз-затрати загальні;

Мд- маржинальний доход на одиницю продукції;

Ц– ціна одиниці продукції.

Наведені розрахунки порогу беззбитковості та порогу рентабельності можна використати для оцінки життєвого циклу продукції (рис.6.8).

Відповідно до однієї із концепцій при побудові кривої життєвого цикла продукції припускають, що розвиток кожного виду продукції від моменту впровадження на ринок до вибуття з ринку є типовим і проходить через чотири стадії:

• впровадження;

• зростання;

• зрілість;

• спад (насичення).

В даному випадку життєвий цикл продукції співвпадає з його ринковим циклом.

Рис. 6.8. Життєвий цикл продукції

Згідно економічної моделі беззбитковості (див.розділ 6, п.6.2) продукція протягом життєвого циклу проходить два порога беззбитковості, а отже і два порога рентабельності.

Охарактеризуємо всі фази життєвого цикла продукції з точки зору внеску кожної із фаз на відшкодування затрат та формування прибутку:

• на етапі впровадження- невелика виручка не забезпечує відшкодування прямих змінних та прямих специфічних постійних затрат. Для цього періоду характерні значні затрати, а грошовий потік має переважно негативне значення; можливе швидке зростання виручки за рахунок зростання попиту. В цій ситуації підприємство повинно намагатись покращувати свої ринкові позиції шляхом додаткових інвестицій та стимулювання продукції, попит на яку постійно зростає;

• для етапу росту- характерне зростання грошових надходжень, при цьому виручка здатна забезпечити відшкодування прямих змінних, прямих специфічних постійних і частини віднесених на дану продукцію постійних загальних затрат. Для цього етапу характерне непропорційне зростання виручки внаслідок реалізації продукції, яка користується попитом; підприємство повинно продовжувати покращувати ринкові позиції шляхом додаткових інвестицій;

• для етапу зрілості- характерний достатньо великий грошовий потік, поскільки відсутні або незначні затрати, пов’язані з упровадженням продукції на ринок; спостерігається повне відшкодування виручкою всіх прямих змінних та специфічних затрат, всіх постійних загальних затрат, віднесених на дану продукцію та формування внеску в загальний прибуток підприємства; в кінці стадії зрілості зростання виручки сповільнюється, що пов’язано з насиченням ринку продукцією, зростанням конкуренції, а також появою кращих альтернативних рішень проблем покупців. В цей період доцільно здійснювати фінансування розробок нової продукції;

• на етапі спаду (насичення)- виручка та попит на продукцію продовжують зменшуватись, тому виручка здатна відшкодувати прямі змінні та специфічні постійні затрати і лише частину загальних постійних затрат, віднесених внаслідок розподілу цих затрат. Момент виведення продукції з ринку і вилучення з асортименту продукції залежить від здатності підприємства впроваджувати нові види продукції.

Час виведення продукції із наявного асортименту настає тоді, коли виручка від реалізації продукції не в змозі відшкодовувати прямі змінні та прямі специфічні постійні затрати, тобто не досягається поріг беззбитковості. Момент виведення продукції з асортименту залежить від загальної стратегії підприємства, а також трудової, технічної та фінансової політики підприємства.

Розглянемо систематизовану ключову інформацію й розрахункові показники, необхідні для прийняття фінансових рішень на конкретному прикладі (табл.6.4).

Розрахунки здійснимо для обсягів реалізації конкретних видів продукції та для підприємства в цілому.

Всі наведені дані, які використовуються для розрахунків, для їх спрощення, не містять податок на додану вартість. Проведенню розрахунків передує поділ затрат на постійні та змінні для визначення маржинального доходу. Відношення маржинального доходу (валового доходу) дозволяє визначити питому вагу валової маржі в виручці від реалізації.

Частка від ділення постійних затрат та коефіцієнта валової маржі дозволяє одержати поріг беззбитковості (точку беззбитковості).

Різниця між фактичною виручкою від реалізації та порогом беззбитковості характеризує запас фінансової міцності підприємства.

Таблиця 6.4

Операційний аналіз за видами продукції