3. 1. Сутність собівартості та завдання калькулювання

З обліком затрат на виробництво безпосередньо пов’язане калькулювання собівартості продукції, яке включає групування затрат, віднесення їх на об’єкти обліку затрат та калькулювання собівартості окремих видів виробів (груп однорідних виробів або напрямів діяльності). Всі групування затрат призначені для вирішення конкретних завдань, а так як всі їх передбачити не можливо, тому системи калькулювання собівартості продукції повинні бути спрямовані на вирішення найбільш типових із них, до яких можна віднести:

• планування, контроль та обчислення собівартості одиниці продукції для формування ціни;

• оцінка матеріальних цінностей та складання форм фінансової звітності.

Собівартість продукції- важливий об’єкт управлінського обліку та якісний показник, який характеризує ефективність діяльності підприємства. Від рівня собівартості безпосередньо залежить величина прибутку та рівень рентабельності. Чим ефективніше функціонує підприємство, тим менша собівартість продукції (виконаних робіт, наданих послуг), тим більший прибуток і вища рентабельність.

Калькулювання собівартості продукції- одна із важливих функцій обліку, однак крім його основного призначення калькулювання є важливою інформаційною базою для вибору виробничої стратегії та ціноутворення.

Важливим напрямом класифікації затрат в системі управлінського обліку є групування за носіями затрат. Тому калькулювання можна охарактеризувати як комплексну систему економічних розрахунків затрат виробництва та віднесення їх безпосередньо на носії цих затрат (одиницю продукції, частину продукту, групу продуктів).

Відповідно до Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” підприємства зобов’язані складати фінансову звітність, яка характеризує фінансовий стан та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період. Зокрема, для визначення собівартості реалізованої продукції, яка міститься в звіті про фінансові результати, попередньо розраховується собівартість незавершеного виробництва та готової продукції, як важлива складова балансу.

Крім того, дані собівартості можуть бути використані для внутрішніх потреб- інформаційного забезпечення менеджерів підприємства для:

• планування обсягів виробництва продукції в цілому по підприємству та на рівні структурних підрозділів, а також собівартості окремих видів продукції, оскільки планування собівартості продукції є частиною загального плану діяльності;

• здійснення контролю за дотриманням планової величини загальних затрат і собівартості одиниці продукції;

• прийняття короткострокових управлінських рішень і, зокрема, пов’язаних з визначенням обсягу реалізації, асортименту продукції, а також формування цінової політики підприємства.

Можна виділити три взаємопов’язані елементи процесу калькулювання собівартості:

• облік затрат на виробництво;

• облік виходу продукції (результату виробництва);

• обчислення питомої собівартості (собівартості одиниці продукції).

Метою калькулювання собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) є формування інформації:

- про величину затрат на всіх стадіях виготовлення цієї продукції;

• про економічні показники, необхідні для контролю затрат, планування собівартості продукції, виявлення найбільш вигідної продукції для впровадження в виробництво, прийняття управлінських рішень щодо раціонального витрачання всіх видів ресурсів та покращання фінансових результатів.

Калькулювання для менеджерів є джерелом інформації для вибору виробничої стратегії та ціноутворення, для оцінки ефективності діяльності окремих підрозділів та роботи окремих керівників. Для цього в системі управлінського обліку виділяють окремі підрозділи (центри відповідальності), які є об’єктами обліку.

Центр відповідальності- це структурний підрозділ (відділ) підприємства на чолі з керівником, який володіє делегованими йому повноваженнями та відповідає за результати роботи даного підрозділу.

Об'єкт обліку- це сукупність затрат на виробництво, реалізацію та доведення продукту до споживача, згрупованих за різноманітними аспектами для забезпечення найбільш прийнятного її рівня і постійного скорочення, а також забезпечення підприємству необхідного прибутку та прийняття управлінських рішень щодо збільшення цінності, яка створюється в процесі діяльності.

За центрами відповідальності можна дати оцінку виконанню менеджерами чітко закріплених за ними обов’язків.

До основних завдань калькулювання можна віднести:

• достовірне обчислення фактичної собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг);

• контроль за виконанням планових завдань величини собівартості продукції та дотриманням діючих норм і нормативів затрат;

• визначення рентабельності продукції (робіт, послуг) та чинників, які впливають на її рівень;

• оцінка ефективності роботи структурних підрозділів (центрів відповідальності);

• формування інформаційної бази для планування, аналізу затрат та прийняття рішень щодо ефективного використання ресурсів, покращання результатів діяльності та скорочення собівартості.

Сучасні системи калькулювання дозволяють вирішувати не тільки традиційні завдання, але й прогнозувати економічні наслідки різноманітних ситуацій, до яких можна віднести:

• доцільність подальшого випуску тієї чи іншої продукції;

• вибір найбільш вигідного асортименту продукції;

• доцільність оновлення діючих технологій та обладнання;

• оцінку якості роботи керівного персоналу.

До принципів калькулювання собівартості відносяться:

• наукова обгрунтована класифікація затрат на виробництво;

• визначення об’єктів обліку затрат, об’єктів калькулювання та калькуляційних одиниць;

• вибір методів розподілу непрямих затрат;

• поділ затрат за періодами;

• вибір способів розрахунку собівартості калькуляційних одиниць.

Вибір методів розподілу затрат, встановлення об’єктів обліку затрат і об’єктів калькулювання та калькуляційних одиниць здійснюється з урахуванням специфіки галузі та особливостей діяльності підприємств.

Потреба в калькулюванні собівартості в умовах ринкових відносин набуває особливої актуальності, що пов’язано з переходом підприємств на самофінансування. Зміни економічних відносин привели до того, що менеджери вимушені переходити поступово від настанови ретроспективної до перспективної. При цьому облік повинен будуватися на попередженнях, а не на констатації того, що вже відбулось, бути спрямованим в майбутнє, так як передбачати означає попереджувати. Згідно з цим, калькулювання собівартості продукції повинно поступово бути переорієнтовано з трудомістких розрахунків по розподілу непрямих затрат та визначення точної фактичної собівартості на прогнозні розрахунки собівартості, складання обгрунтованих нормативних калькуляцій та організацію оперативного контролю за їх дотриманням в процесі діяльності.

В умовах ринкових відносин отримують подальший розвиток товарно-грошові відносини. При цьому собівартість виступає однією із основних економічних категорій, яка відіграє важливу роль в практичній діяльності кожного підприємства. Недооцінка товарно-грошових відносин у практиці керівництва економікою, заперечення важливості їх активного впливу на підвищення зацікавленості людей, унеможливлює підвищення ефективності діяльності та скорочення затрат.

Відсутність на вітчизняних підприємствах систематичної роботи щодо скорочення собівартості продукції в останні роки призвели до падіння рентабельності виробництва. Сучасний стан економіки України вимагає особливої уваги до собівартості продукції (робіт, послуг) для формування ефективного механізму управління затратами підприємств.

Тепер уже недостатньо того, щоб керівники підприємства знали скільки коштує продукція, яку вони виробляють, вони повинні знати як зробити так, щоб її виробництво було вигідним. Для цього необхідний внутрішній аспект інформації про затрати.