logo
нападовська

10.3. Типи центрів відповідальності

Згідно концепції центрів відповідальності визначення меж і ступеню відповідальності привели до виникнення центрів відповідальності та центрів виникнення затрат.

Кожний центр відповідальності може бути центром або затрат, або доходів, або ефекту інвестицій. В першому випадку звіт складають за затратами, в другому- за прибутком і в третьому- за терміном окупності.

Отже, відповідно до цього необхідно виділити три типи центрів в залежності від характеру відповідальності керівників :

В центрі затрат керівник контролює лише затрати, в центрі прибутку- і затрати і результат, а в центрі інвестицій – затрати, результат і інвестиції.

Виділення основних типів центрів відповідальності вимагає різних підходів до оцінювання їх діяльності.

Рис. 10. 2. Види центрів відповідальності та сфера їх впливу

Центри затрат- це первісні виробничі та обслуговуючі одиниці, які характеризуються єдністю функцій і виробничих операцій, рівнем технічної оснащеності та організації праці, цільовим призначенням затрат які, крім виконання власних функціональних завдань, несуть відповідальність за результати своєї діяльності. Вони можуть бути центрами доходу, центрами прибутку, центрами капітальних вкладень, центрами інвестицій, центрами продажу, центрами контролю та управління.

Різниця лише в тому, що в кожному центрі на керівника покладається відповідальність лише за ту частину витрат і доходів, які підлягають з його сторони контролю і за якими покладеновідповідальність на даний центр. В системі управлінського обліку перелічені центри виділяють як об’єкти обліку з метою значно більшої деталізації затрат, посилення контролю за рівнем затрат і підвищення точності калькулювання. Це також сприятиме більш точному розподілу непрямих затрат, особливо це стосується затрат на утримання і експлуатацію машин та обладнання, списання їх на аналітичні рахунки цих центрів шляхом прямого віднесення. Останнє, в свою чергу, створює умови для їх прямого віднесення на аналітичні рахунки носіїв затрат або більш точного розподілу за об’єктами калькулювання.

В умовах ринкових відносин складні економічні процеси сприяють виникненню багатьох форм діяльності, які відрізняються від виробничої: маркетингова, інвестиційна, брокерська, ділерська, коло операцій яких не вписується в звичні рамки виробничої діяльності. При цьому відбувається пряме суміщення центрів відповідальності із центрами затрат. Особливістю управлінського обліку, враховуючи ці трансформації є не лише проведення контролю за затратами за центрами і місцями виникнення в сфері виробництва, але і контроль за центрами затрат, які входять до складу інших центрів відповідальності або які виникли окремо.

При цьому важливим є виділення місць виникнення затрат.

Місця виникнення затрат- це структурні одиниці, які характеризуються просторовою або функціональною відокремленістю, в яких здійснюються первісне споживання виробничих ресурсів, а отже виникають затрати, згідно яких організується планування, нормування і облік затрат виробництва з метою контролю та управління затратами. Місце виникнення затрат- є об’єктом аналітичного обліку затрат на виробництво за економічними елементами і статтями собівартості. Аналітичний облік за місцями виникнення затрат відбувається в рамках ієрархічного підпорядкування (цех-дільниця-бригада). Існують різні види місць виникнення затрат, які залежать від специфіки діяльності підприємства та його структури. До основних груп відносяться виробничі, обслуговуючі та умовні.

До виробничих відносяться цехи, дільниці, бригади.

До обслуговуючих- відділи, служби управління,с клади, лабораторії.

До умовних місць виникнення затрат відносяться затрати, не пов’язані з конкретними структурними підрозділами (адміністративні та загально виробничі затрати).

До виробничих центрів відповідальності відносяться основні та обслуговуючі. До основних відносяться ті, що виготовляють продукцію, виконують роботи, надають послуги. В основних центрах відповідальності затрати обліковують в розрізі об’єктів обліку затрат і калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг.

Обслуговуючіі- обслуговують внутрішні технологічні процеси, в яких затрати обліковуються за елементами.

Охарактеризуємо основні види центрів, залежно від їх економічної сутності.

Центр прибутку - це підрозділ, керівник якого несе відповідальність не лише за затрати, але і за фінансові результати своєї діяльності. Це зазвичай окремі підприємства у складі об’єднання, філіали, дочірні організації, торгові представництва, магазини. Вони мають можливість контролювати важливі компоненти діяльності підприємства, від яких залежить величина доходу і прибутку.Керівник центру прибутку несе відповідальність за фінансовий результат підрозділу, так як в його компетенції знаходяться не лише механізми формування затрат і доходу, але і механізми ціноутворення. Центри прибутку можуть включати декілька місць затрат. Загальні затрати і результати їх діяльності, за даними бухгалтерського обліку дозволяють оцінити діяльність відповідно до ефективності та цілеспрямованості рішень, які вони приймають.

Центр капітальних вкладень- це економічно відокремлені підрозділи, керівники яких забезпечують ефективність використання капітальних вкладень, контроль за затратами й результатами, колективну та індивідувальну відповідальність за величину затрат і зацікавленість в скороченні собівартості й кінцевих результатах. Кошторисна вартість капіталовкладень є нормативним фінансовим показником, тому управління затратами та результатами здійснюється за допомогою операційного бюджету, звітності про його використання та інформації про рух грошових потоків. Управлінський облік можна розглядати як важливий інструмент забезпечення найкращих результатів в довгостроковому періоді.

Центр контролю та управління- це сфера, дільниця діяльності, які забезпечують відповідальність за конкретні види діяльності та результати цієї діяльності. Ці центри несуть затрати, які важко співвіднести з контрольованими ними результатами.

Центри доходу- це структурні одиниці, підрозділи, керівники яких відповідають лише за доход, одержаний даним підрозділом, але не можуть контролювати прибуток, якщо центр реалізації результатів діяльності поза їх компетенцією.

Центр інвестицій- структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність за величину затрат, доходів та контролює інвестиції у власні активи. Створення центрів інвестицій викликано створенням такої системи управління, яка б стимулювала раціональне використання засобів праці. В умовах ринку все гостріше відчувається необхідність створення управлінської системи, направленої не лише на абсолютне збільшення розміру прибутку, а й на ефективне використання всіх видів засобів. Отже, створення центрів інвестицій направлено на ефективне використання активів.

Процес інвестування пов’язаний зі збільшення обсягу функціонуючого капіталу підприємства, збільшенням його акціонерної вартості. Основним завданням центру інвестицій є забезпечення максимальної рентабельності інвестицій, їх швидка окупність і відповідальність за доцільність понесених витрат. Цей вид діяльності є найбільш ризиковим на відміну від інших видів затрат, так як вкладені ресурси зв’язуються на тривалий період.

Оцінка роботи керівників підрозділів лише на основі показника прибутку може призвести до негативного ефекту щодо довгострокового зростання підприємства.

Тому для об’єктивної оцінки ефективності діяльності центрів інвестицій використовують три види показників:

До якісних показників відносяться: рівень підготовки кадрів, позиції на ринку, поточність кадрів, інновації.

Важливим вартісним показником є рентабельність інвестованого капіталу, який дорівнює відношенню прибутку структурного підрозділу до величини інвестованого капіталу. Якщо прибуток розраховується на основі виручки (метод нарахування), то до вартості основних засобів та нематеріальних активів слід додати дебіторську заборгованість та вартість матеріальних запасів, щоб у керівника центру інвестицій з’явився стимул зменшувати ці показники.

Експертна оцінка здійснюється шляхом анонімного анкетування як працівників структурного підрозділу так і вищого керівництва, які безпосередньо з ним працюють. При цьому враховуєтся також уміння працювати з колективом, створення міцного колективу однодумців та професіоналів, які можуть стати гарантом стабільних прибутків у довгостроковому періоді.

З метою заохочення керівників до кращих загальних показників підприємства доцільно вводити до заробітної плати надбавки, які прямо залежать від загального прибутку підприємства.

Більшість наведених показників повинні аналізуватись в динаміці, у порівнянні з результатами діяльності аналогічних центрів та у порівнянні з плановими показниками.

Звіт про роботу центру інвестицій обов’язково повинен містити крім показників його роботи пояснення причин, що призвели до падіння рентабельності, перспективи роботи підрозділу та заходів, які б сприяли підвищенню ефективності використання іннвестицій.

Довгостроковий характер рішень, які приймаються відносно інвестицій, пов’язаний з прогнозуванням грошових потоків з урахуванням внутрішніх та зовнішніх чинників. Тому облікова управлінська інформація, одержана на основі перспективного аналізу затрат і доходів інвестиційної діяльності та призначена для прийняття інвестиційних рішень, повинна забезпечувати мінімальний ризик.

Центри продажу- це обслуговуючі підрозділи маркетингово-збутової діяльності, які відповідають не лише за виручку від реалізації продукції, товарів, послуг, але і за затрати, пов’язані зі збутом. Центри продажів надають підприємству інформацію, яка стосується попиту продукції і послуг на ринку, найбільш конкурентноздатних із них, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень як у сфері виробництва продукції, робіт і послуг, так і в сфері збуту. Результати діяльності таких центрів оцінюють за обсягом і структурою продажів та величиною затрат на збут.

Порівняння затрат і результатів за видами діяльності, центрами затрат, центрами відповідальності та місцями їх виникнення в системі управлінського обліку дозволяє визначати ефективність діяльності за різноманітними аспектами. Крім того, в управлінському обліку забезпечується деталізація затрат і точність калькулювання собівартості за видами продукції, виконаними роботами і послугами.

Центри відповідальності необхідно поділяти за принципом виробничого функціонування- постачання, виробництва, збуту, управління. Так, центр відповідальності контролює не лише затрати на постачання сировини, матеріалів, палива, але і обсяги, величину та якість матеріальних запасів.

Центр збуту контролює не лише обсяги і вартість реалізованої продукції, робіт, послуг, але і затрати, пов’язані з діяльністю центру. Це забезпечує можливість встановлення нормативної або граничної величини затрат, за яку відповідає конкретний керівник.

Ефективний контроль за величиною затрат здійснюється на основі первісної облікової інформації, в натуральному та грошовиму вимірі методом співставлення. При цьому виявляються відхилення понесених фактичних затрат в натурі від встановлених норм і виробничих завдань за місцями затрат. Крім того, затрати у вартісному виразі співставляються з даними гнучкого плану (з урахуванням внесених змін) .

Для цього розробляються норми витрачання ресурсів за видами продукції, робіт і послуг за кожним центром затрат. Облік і контроль затрат здійснюється за відхиленнями від норм, з виявленням причин змін обсягів випуску, завантаження виробничих потужностей, рівня затрат і відповідальних осіб за відхилення, а також в розрізі місць і центрів затрат.

Планування, як елемент управління затратами, передбачає складання кошторисів за різними напрямами діяльності й в цілому по підприємству, в результаті виробничі затрат порівнюють із затратами, передбаченими кошторисом.

Управління затратами здійснюється з урахуванням можливості їх контролювання та регулювання, які залежать від специфіки діяльності центру затрат і центру відповідальності. По ступеню регулювання, затрати за центрами і місцями затрат поділяються на ті, що повністю регулюються, частково регулюються й слабо регулюються.

З метою визначення ефективності діяльності затрати порівнюють з результатом, який є другим важливим об’єктом управлінського обліку.

Ефективне використання наявних ресурсів- одне із важливих завдань керівництва, успішне виконання якого, з метою підготовки і прийняття управлінських рішень, залежить від інформованості керівництва про їх наявність та використання.

Важливим об’єктом управлінського обліку є внутрішня звітність, яка містить інформацію, призначену для управління процесами, що відбуваються на підприємстві. Адміністрація самостійно встановлює склад, термін і періодичність подання внутрішньої звітності. Практично на кожному підприємстві існує власна система управлінського обліку, яка є „ноу-хау” підприємства.

Управлінська звітність- це гнучка система форм інформації, яка складається за центрами затрат і центрами відповідальності. Вона повинна відображати умови, специфіку, особливості організації виробництва і потреб управлінського персоналу.

Важливою передумовою ефективного управління діяльністю є створення на підприємстві безперервного потоку підсумкових показників. Упровадження системи управлінського обліку та звітності забезпечує можливість одержання прогнозної, оперативної і якісної інформації про затрати і результати діяльності з метою підвищення ефективності управлінських рішень та дотримання підприємством його стратегічної мети.

Враховуючи, що будь-яка діяльність характеризується конкретною величиною затрат і доходів, отже оцінювати діяльність підприємств (підрозділів, центрів відповідальності) можна при систематичному порівнянні затрат і доходів.

Є три варіанти результів такого порівняння :

а) Затрати  Доходу -виробництво прибуткове, вигідне, а продукція рентабельна;

б) Затрати  Доходу- виробництво збиткове і невигідне, а продукція- нерентабельна;

в) Затрати =Доходу- критична точка обсягу (беззбитковості), при якій виробництво неприбуткове й незбиткове, тобто затрати дорівнюють доходу.

Організації управлінського обліку й контролю в сучасних умовах повинна здійснюватись в залежності від цілей управління. В свою чергу, різноманітні цілі управління потребують розрахунку відповідних видів собівартості, адже в умовах ринкових відносин реалізується принцип: “для конкретної мети- відповідна собівартість”.

Можна виділити такі основні види групування затрат в залежності від цілей управління:

А) за центрами відповідальності- з метою контролю за дотриманням технології виробництва та діяльністю підрозділів;

Б) за видами продукції – для розрахунку окремих витрат і контролю за інвестиціями;

В) за окремими виробами – для обчислення повних затрат і цін на окремі вироби.

Визначення затрат за центрами відповідальності необхідно з метою управління їх “поведінкою” та оптимізації виробничого процесу.

Облік і контроль за центрами відповідальності – це внутрішня облікова система, а її створення знаходиться в компетенції лише керівництва підприємства. Внутрішня виробнича облікова інформація забезпечує вирішення внутрішніх управлінських завдань на основі оперативної, своєчасної та достовірної інформації про затрати й результати в цілому по підприємству та на його окремих дільницях. На рівні підприємств переважає контроль і управління затрат за відхиленнями від планових. Реалізація системи управління за відхиленнями пов’язана з реєстрацією позитивних відхилень від нормативів або ліквідацією негативних відхилень на основі аналізу причин і прийняття обгрунтованих і своєчасних управлінських рішень. В системі управлінського обліку це можливо здійснити на основі ефективного використання оперативної інформації через центри фінансової відповідальності і центри затрат на основі ефективного управлінського аналізу даних виробничого обліку.

Виділення центрів фінансової відповідальності дозволяє суттєво підвищити ефективність виробничого обліку, контролю і управління.

Для кожного центру відповідальності повинні бути визначені мета і завдання і, зокрема, облікові, тобто яка інформація, з якою періодичністю, куди і кому повинна надаватись. Для цього робота повинна бути направлена на пошук необхідної інформації та забезпечення нею осіб, які приймають рішення, в момент, коли вона їм потрібна та в формі, зручній для використання.

Враховуючи те, що виділення центрів відповідальності передбачає наявність механізму розподілу відповідальності, очевидно, інформація повинна надаватись згідно з ієрархічним принципом.

В системі обліку за центрами відповідальності створюється, перш за все, інформація про затрати виробництва, які підлягають групуванню за видами продукції, місцями виникнення затрат і носіями затрат.

Групування затрат з метою організація обліку та контролю за центрами відповідальності має деякі особливості, розглянемо деякі із них.