7.3. Система “стандарт-кост”: особливості обліку затрат і калькулювання собівартості та переваги використання

За рубежем широкого поширення отримала система "стандарт-кост", яка розглядається як один із важливих інструментів не лише контролю, але й управління затратами. Головне в цій системі- ще до початку виробництва визначити стандартні затрати, при цьому фактична величина прямих затрат обчислюється на основі стандартів, норм, тобто на основі розрахункових кошторисів, нормативів, визначених згідно з термінами обслуговування та чисельністю робітників. В процесі здійснення обліку затрат за методом стандарт-кост встановлюються відхилення від заданих параметрів.

Суть системи «стандарт-кост» міститься в відображенні в обліку того, що має бути, а не того, що відбулось. Характерною особливістю методу “стандарт-кост” є не документування виявлених відхилень від норм в процесі витрачання засобів, а відображення відхилень на спеціальних рахунках. Таке положення сприяє здійсненню безпосереднього контролю за стандартами зі сторони відповідальних осіб, перед якими стоїть завдання не документувати, а не допускати й оперативно усувати відхилення, що виникають в процесі діяльності.

Важливим достоїнством “стандарт-кост” є те, що дані, отримані в цій системі, є цінними для прийняття рішень, особливо якщо стандарти розроблені окремо за змінними статтями затрат, а також при правильно встановлених цінах на ресурси і нормах трудових затрат. Це дозволяє використовувати її в поєднанні з методом »дірект-костінг», що має важливе значення для прийняття управлінських рішень. Однак суттєвим недоліком системи стандарт-кост є труднощі при визначенні на практиці ступеню напруженості стандартів (норм).

На відміну від вітчизняного нормативного обліку затрат система стандарт-кост має свої характерні особливості, до яких можна віднести:

- використання спеціальних рахунків для відображення відхилень;

• відсутність документування відхилень (так як перед менеджерами стоїть основне завдання- не допускати відхилень);

• при виявленні відхилень завжди встановлюється наскільки суттєвими є виявлені відхилення та для вирішення яких проблем вони використовуються.

Перелічені особливості характеризують метод стандарт-кост, як ефективний інструмент контролю, що надзвичайно важливо для управління затратами.

До основних достоїнств системи стандарт-кост відносяться:

• попередній розрахунок очікуваних затрат на виробництво та реалізацію;

• визначення ціни на основі заздалегідь встановленої собівартості одиниці продукції;

• складання звітів про доходи та затрати з виділенням відхилень від нормативів та обов’язковим встановленням причин їх виникнення.

Система стандарт-кост базується на обчисленні відхилень на основі принципу відповідності доходів і затрат, згідно з яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з затратами, які були здійсненні для отримання цих доходів.

Для визначення відхилень скористаємось формулою:

ΔП=ΔД–ΔЗ, (7.1)

де

ΔП – відхилення прибутку;

ΔД –відхилення доходу (виручки);

ΔЗ –відхилення затрат.

Загальна схема відхилень згідно принципу відповідності доходів і затрат може бути наведена у вигляді схеми (дод. 5). Порівнюючи величину затрат і доходів, можна виявити відхилення фактичних даних від кошторисних. Важливою дільницею роботи керівника є дослідження причин цих відхилень, причому як в сторону перевищення, так і в сторону економії. Визначені відхилення є надзвичайно цінною інформацією для керівника, вони акцентують його увагу на можливі порушення та є основою для прийняття управлінських рішень. Так, в управлінні затратами і доходом відхилення використовують як засіб зворотного зв'язку. Прийняття рішень на основі отриманих відхилень зводяться до коригування планів або виробничого процесу.

Для визначення відхилень необхідна надійна система обліку фактичних затрат, яка повинна бути гнучкою, а отже ефективною. Відхилення використовують для того, щоб акцентувати увагу керівників відповідних рівнів на найбільш вірогідних в майбутньому або вже наявні проблемах в діяльності підприємства. Згідно рівняння (7.1) розрахуємо загальні відхилення та зведемо їх у вигляді табл. 7.4.

Таблиця 7.4