logo
нападовська

7.2. Організація нормативного методу обліку затрат і калькулювання собівартості продукції

Суть нормативного обліку затрат полягає в нормуванні всіх затрат, складанні кошторису затрат за виробами, організації обліку з виділенням нормативних затрат і відхилень фактичних затрат від нормативних, калькулюванні фактичної собівартості за статтями калькуляції, яка визначається як алгебраїчна сума нормативних затрат і відхилень фактичних затрат від нормативних.

Важливою передумовою ефективного функціонування нормативного методу обліку затрат і калькулювання собівартості є наявність норм споживання ресурсів (затрат) і облікових цін на ці ресурси в процесі діяльності підприємства.

Нормативні затрати або нормативи – це заздалегідь встановлені, реальні прямі затрати на всі види матеріальних ресурсів, оплату праці, інші види матеріальних ресурсів та загальновиробничі накладні затрати в розрахунку на одиницю продукції, в розрізі статей облікової калькуляції.

При визначені нормативних затрат виникає проблема встановлення вимог до норм. Існують два підхода залежно від вимог, які ставляться до норм споживання ресурсів і облікових цін.

Перший базується на нормах споживання виробничих ресурсів, які фактично склались, тобто на основі даних минулих періодів.

Другий підхід базується на розрахункових та експериментальних методах розроблення норм, в яких приймають участь конструкторські, технологічні й інші підрозділи (відділ головного механіка, енергетика, інженера, головного маркшейдера, головного економіста, головного бухгалтера).

Кожний із цих методів має недоліки і переваги. Так, перший метод, який базується на фактично досягнутих нормативах є менш трудомістким, але він містить недоліки минулої діяльності підприємства. Другий метод, який базується на технічно обгрунтованих нормах, не містить недоліків минулих періодів, базується на прогнозуванні майбутнього, але є надзвичайно трудомістким. Підприємство вибираючи той чи інший метод повинно керуватись принципом «затрати-вигоди», тобто затрати на формування інформаційної бази не повинні перевищувати вигоду, одержану внаслідок використання інформації.

Крім того, метод розробки норм залежить від мети, яку підприємство прагне досягти, наприклад, розширення ринків збуту, впровадження нових технологій, випуск нових видів продукції. Згідно з цим, розробка норм може бути зорієнтована на досягнення нормативів конкретних організацій або на досягнення підприємством конкретних цілей.

Залежно від вимог, які ставляться до норм, вони поділяються на такі основні види: базові, ідеальні та досягаємі.

До базових відносяться нормативи, які не змінюються протягом тривалого періоду. Хоч базові нормативи не враховують змін зовнішнього середовища, однак на їх основі можливо відслідкувати тенденції, які відбуваються в перспективі.

Ідеальні нормативи розробляються відповідно до ідеальних умов. Вони не включають непродуктивні втрати (природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок обладнання, технологічні відходи). Ідеальні норми практично не можливо досягти, але вони можуть бути використані для аналізу динаміки непродуктивних втрат.

Досягаємі норми розробляються з урахуванням нормальних умов функціонування підприємства та включають поправку на природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок та інші затрати, залежно від специфіки технології та організації виробництва. Такі норми реально досягаємі, а виявлені відхилення на їх основі, свідчать про низький рівень ефективності діяльності.

Норми та нормативи розробляються на матеріали, заробітну плату, загальновиробничі затрати та інші виробничі затрати.

Норми використання матеріалів встановлюються експериментально, до складу яких включаються можливі втрати і відходи в процесі виробництва. Так, затрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, енергію, що споживаються на технологічні цілі, визначаються на основі технічно обгрунтованих норм затрат на виробництво одиниці продукції, які встановлюються підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, виробничих потужностей та діючих цін.

Нормативна кількість матеріалів встановлюється за кожною виробничою операцією для виготовлення конкретного продукта.

На практиці використовується переважно два підходи, згідно з якими встановлюються або фактичні, або облікові нормативні ціни на ресурси. Нормативні ціни встановлюються за кожним видом матеріалів з урахуванням необхідної кількості, конкурентоздатної ціни, найкращого способу транспортування, найбільш вигідного способу оплати та включать знижки, які надають постачальники залежно від кількості придбаного матеріалу. Необхідно також враховувати надійність постачальників та найбільш зручні схеми поставки- лише з урахуванням даних чинників ціни можна вважати реальними та ефективними.

Затрати на основну заробітну плату визначаються з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці. В основу планування затрат покладені нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані відповідно до переліку робочих місць і норм обслуговування.

Затрати на додаткову заробітну плату визначаються в розмірах, передбачених законодавчими актами, колективними угодами із дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством і галузевими угодами.

Величина відрахувань на соціальне страхування визначається згідно з законодавством.

Непрямі затрати включаються до собівартості окремих видів продукції на основі баз розподілу.

Важливим елементом нормативного методу обліку затрат на виробництво є попередньо складена ще до початку звітного періоду нормативна калькуляція. Нормативна калькуляція застосовується для оцінки вартості виготовленої продукції, незавершеного виробництва, браку у виробництві, а також для планування та контролю. Зокрема, дані нормативних калькуляцій використовуються при розробці планів постачання, виробництва, прибутків (збитків) й безпосередньо для прийняття рішень відносно планів виробництва та реалізації.

Нормативна калькуляція складається на всі види продукції, яку заплановано до випуску (табл.7.1).

Основою складання нормативної калькуляції є технічно обгрунтовані норми споживання матеріалів і трудових затрат, стандарти і технічні умови, встановлені для конкретного виду продукції. Норми визначаються на основі діючих (або очікуваних на початок планового періоду) нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва. Для розробки нормативних калькуляцій використовуються такі основні джерела інформації та вихідні дані:

Таблиця 7.1