6.4.3. Графічний метод

Для визначення точки беззбитковості можна також скористатися графічним методом, який є менш точним порівняно із попередньо розглянутими методами, але більш наочним.

Враховуючи, що кожне підприємство прагне максимально збільшити операційні доходи, можна виділити основні чинники, які сприяють збільшенню прибутку:

1. збільшення цін на продукцію;

2. зменшення постійних затрат;

3. зменшення змінних затрат;

4. збільшення обсягів продажу;

5. покращання структури продажу.

Розглянемо основні способи впливу на зони прибутків і збитків, використовуючи розглянуті методи аналізу співвідношення “затрати-обсяг-результат” на основі конкретного прикладу.

Приклад 6.3 Вихідні дані для визначення ефекту від підвищення ціни реалізації: постійні затрати (Зп) складають 5 000 грн., змінні затрати на одиницю продукції (Зз) 80 грн., ціна реалізації одиниці продукції (Ц) 100 грн. (I варіант). Визначимо як зміниться прибуток, коли ціна реалізації зросте до 120 грн.(II варіант), а також як збільшення доходу за рахунок збільшення ціни вплине на зони прибутку та збитку ( рис. 6.4).

Рис. 6.4. Графік беззбитковості, що показує ефект від збільшення ціни продажу

1. Визначимо точку беззбитковості (Тб) для I варіанту:

Тб=Зп/ Мд=5000/(100-80)=250 шт. продукції, де маржинальний доход -Мд = Ц- Зз;

Відповідно, точка беззбитковості для II варіанту дорівнюватиме:

Тб=5000 / (120-80)=150 шт. продукції.

Функція загальних затрат матиме вигляд:

y= 5 000+ 80Х (для обох варіантів);

Доход може бути описаний функцією:

• для I варіанту: y= 100 Х;

• для II варіанту: y= 120 Х, де Х-обсяг реалізації продукції.

2. Прибуток (П) для обсягу реалізації 300 шт. буде визначений як різниця між виручкою (В) та сумою постійних і змінних затрат:

для I варіанту: П= (300х 100) – (300х 80) - 5 000= 1 000 грн.

для II варіанту: П= (300х 120)- (300 х80) –5 000 = 7 000 грн.

Отже, загальний прибуток при зростанні ціни на 20 грн на одиницю продукції зріс на 6 000 (7000-1000) грн.

На графіку від підвищення ціни точка беззбитковості змістилась вліво і вниз, при цьому зона збитків зменшилась, а зона прибутків збільшилась (рис. 6.4).

Отже, за умови збільшення ціни підприємство значно простіше може досягти точку беззбитковості.

Для остаточного прийняття рішень щодо ціни, слід додатково дослідити вплив її на попит та порівняти з ціною конкурентів. Для цього необхідно врахувати якісні параметри продукції.

Приклад 6.4 Розглянемо другу ситуацію, яка пов’язана зі

зменшенням постійних затрат (рис. 6. 5). Використаємо ппередні дані. Припустимо, що постійні затрати в першому випадку складали 5 000 грн., а в другому випадку - зменшились до 4 500 грн.

Рис. 6. 5. Графік, що показує ефект від зменшення постійних

затрат

Визначимо точку беззбитковості (Тб) для I варіанту:

Тб=Зп/ Мд=5000 /(100-80)=250 шт. продукції.

Відповідно, точка беззбитковості для II варіанту дорівнюватиме:

Тб=4 500 / (100-80)=225 шт. продукції.

Функція загальних затрат матиме вигляд:

y= 5 000+ 80 Х (для I варіанту);

у= 4 500+ 80 Х (для II варіанту),

де

Х- обсяг виробництва (реалізації).

Доход може бути описаний функцією:

y= 100Х (для I та II варіантів);

2. Прибуток (П) для обсягу реалізації 300 шт. складе:

для I варіанту: П= (300х 100) – (300х 80) - 5 000= 1 000 грн.

для II варіанту: П= (300х 100)- (300 х80) –4 500 = 1 500 грн.

Отже, загальний прибуток при зменшенні постійних затрат зріс та

500 (1500-1000) грн. порівняно з попереднім варіантом.

На графіку від зменшення постійних затрат зона прибутку змістилась

вниз і вліво, при цьому зона збитків зменшилась, а зона прибутків

збільшилась (рис. 6.5).

Для скорочення постійних затрат необхідно переглянути затрати на рекламу, на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством, на утримання основних засобів, затрати на зв’язок та інші постійні затрати для їх скорочення, які не впливають на обсяги діяльності.

Приклад 6.5 Розглянемо іншу ситуацію, яка пов’язана зі зменшенням змінних затрат (рис. 6. 6). Використаємо попередні дані. Припустимо, що змінні затрати зменшились з 80 грн. до 75 грн. за одиницю продукції. Величина постійних витрат не змінилась і дорівнює 5 000 грн.

1. Визначимо точку беззбитковості (Тб) для I варіанту:

Тб=Зп/ Мд=5000/(100-80)=250 шт. продукції;

Відповідно, точка беззбитковості для II варіанту дорівнюватиме:

Тб=5 000 / (100-75)=200 шт. продукції.

Функція загальних затрат матиме вигляд:

- y= 5 000+ 80 Х (для I варіанту);

- у= 4 500+ 75 Х (для II варіанту).

Доход може бути описаний функцією:

y= 100 Х ( для I та II варіантів);

2. Прибуток (П) для обсягу реалізації 300 шт. складе:

для I варіанту: П= (300х 100) – (300х 80) - 5 000= 1 000 грн.

для II варіанту: П= (300х 100)- (300 х75) –5 000 = 2 500 грн.

Отже, в результаті зменшенням змінних затрат точка беззбитковості змістилась вниз і вліво (рис. 6. 6).

Рис. 6. 6. Графік, що показує ефект від зменшення змінних затрат

Для зменшення змінних затрат підприємство може використовувати такі основні способи:

• підвищувати ефективність використання матеріальних та трудових ресурсів;

• використовувати безвідходні технології;

• скористатися різними видами знижок при закупівлі сировини та матеріалів.

Приклад 6.6 Розглянемо ситуацію, яка пов’язана зі збільшенням обсягу реалізації продукції (рис. 6. 7). Використаємо попереді дані. Припустимо, що обсяг реалізації збільшився на 100 шт. і склав 400 шт. продукції.

Зі збільшенням обсягу реалізації точка беззбитковості залишалась на тому ж рівні. Зона збитків також не змінилась, а зона прибутків збільшилась.

1. Визначимо точку беззбитковості (Тб):

Тб=Зп/ Мд=5000/(100-80)=250 шт. продукції (для обох варіантів).

Функція загальних затрат матиме вигляд:

- y= 5 000+ 80 Х (для обох варіантів).

Доход може бути описаний функцією:

y= 100 Х (для I та II варіантів);

2. Прибуток (П) для обсягу реалізації 300 шт. складе:

для I варіанту: П= (300х 100) – (300х 80) - 5 000= 1 000 грн.

для II варіанту: П= (400х 100)- (300 х 80) –5 000 = 11 000 грн.

Рис. 6.7. Графік, що показує ефект від збільшення обсягу реалізації

Зростання обсягів реалізації підприємство може досягти різними способами:

• зменшити ціну реалізації (для цього попередньо необхідно дослідити зміну попиту на продукцію та вплив цих чинників на величину прибутку);

• збільшити затрати на рекламу;

• збільшити кількість товару на одиницю площі.

Перш ніж збільшувати обсяги необхідно попередньо встановити чи достатньо власних потужностей для цього, чи вигідно залучати додаткові потужності; чи існує ринок збуту для додаткового обсягу реалізації.

Приклад 6.7 Зміна структури реалізації в бік більшого продажу товарів з високим маржинальним прибутком змістила точку беззбитковості вниз і вліво, чим зменшила зону збитків і збільшила зону прибутків. Так як збільшення маржинального доходу пов’язано зі збільшенням ціни або зменшенням змінних затрат на одиницю продукції, отже графік, яких показує ефект від зміни структури реалізації матиме вигляд, зображений на рис. 6.4 або рис. 6.7.

Різноманітні варіанти, розглянуті на основі використання аналізу беззбитковості на основі графічного методу, базуються на співвідношенні між обсягом виробництва, сукупним доходом та затратами.

При використанні графічного методу можна виявити такі закономірності:

- якщо змінюються лише постійні затрати, то зміщується лише точка беззбитковості, а сума покриття не змінюється;

- ціна продажу і величина змінних затрат впливають лише на суму покриття;

- якщо змінюються змінні затрати, то зміщується точка беззбитковості і сума покриття;

-зміна ціни реалізації значно більше впливає на суму покриття і величину точки беззбитковості, ніж зміна змінних затрат;

- одночасна зміна змінних і постійних затрат призводить до суттєвого зміщення точки беззбитковості.

Використання графічного методу більш наочно показує взаємозв’язки між змінними і постійними затратами, виручкою від продажу, сумами покриття та величиною прибутку.

Аналіз беззбитковості може бути використаний як для підприємства в цілому, так і для окремих продуктових груп і напрямів діяльності. На основі поділу постійних затрат на специфічні та загальні, а також ідентифікації доходів за видами продукції та напрямами діяльності можливе розширення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень, а також для виявлення слабких та сильних сторін діяльності підприємства.

На основі аналізу беззбитковості можливо реалізувати диференційовану стратегію відносно різних видів продукції для підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому та забезпечення стратегічної його мети. Порівняння різних методів (графічного та на основі математичних формул) свідчить, що використання математичних формул забезпечує значно точнішу інформацію для прийняття рішень, ніж за допомогою графічного методу.

Графічний метод дає лише чітке уявлення про затрати, доходи і прибуток та їх динаміку залежно від зміни обсягів виробництва (реалізації), які існують в реальній дійсності.

Розглянемо порядок формування інформації, яка забезпечує прийняття рішень на основі аналізу беззбитковості.

Приклад 6.8 Вихідні дані для визначення обсягу випуску продукції: ціна реалізації продукції “В” за 1 т складає 75,33 грн. Змінні затрати відповідно дорівнюють 52,57 грн. на 1 т продукції. Постійні затрати відповідають

35 273 807 грн. на рік. Постійні затрати за звітний період зростуть на 10%

(на 3 527 380,7 грн.) а підприємство планує одержати річний прибуток в сумі 26 528 697 грн.

На основі наведених даних можна розрахувати величину постійних затрат, які складуть 38 801 187,7 (35 273 807+3 527 380,7) грн.

Сума покриття дорівнюватиме 65 329 884,7 (38 801 187,7+ 26 528 697) грн;

Річний випуск розрахуємо за формулою:

З_П + П= V х (Ц-З_З);

V = (З_П +П): (Ц- З_З)= 65 329 884,7 : 22,76=2 870 381,6 т

Отже, для того, щоб отримати 26 528 697 грн. прибутку при збільшенні постійних затрат на 10% необхідно щоб річний випуск продукції склав

2 870 381,6 т.

Приклад 6.9 Вихідні дані для визначення ціни реалізації: максимально можливий випуск продукції “А” складає 2 715 400 т в рік. Необхідно одержати річний прибуток в сумі 26 528 697 грн. (постійні затрати вже зросли)? Змінні затрати дорівнюють 52,57 грн. на 1 т концентрату.

Для розрахунку використаємо таку формулу:

З_П +П=V (Ц-З_З);

65 329 884,7=2 715 400 (Ц-52,57) 4; Ц=76,63 грн.

Отже, ціна реалізації повинна скласти 76,63 грн. за 1 т продукції.

Вплив оподаткування на величину планового прибутку. Враховуючи, що отриманий підприємством прибуток підлягає оподаткуванню, тому необхідно плановий прибуток встановлювати з урахуванням податку на прибуток, тоді формула, яка відображає обсяг продажу з урахуванням прибутку матиме вигляд:

V = З_П +[П / (1- Сп)] : (Ц- З_З), (6.17)

де

V- обсяг виробництва (реалізації) продукції;

З_П- постійні затрати.

П - прибуток;

Сп- ставка податку;

Ц- ціна за одиницю продукції;

З_З - змінні затрати на одиницю продукції;

Використаємо дані попереднього прикладу (ситуації 8) та підставимо конкретні значення в формулу обсягу реалізації при заданій величині прибутку з урахуванням оподаткування (ставка податку= 30%). Тоді обсяг реалізації буде становити:

V= 38 801 187,7 +[26 528 697 / (1- 0,3)] : 22,76=3 369 917,7 т.

Отже, ми одержали значення обсягу реалізації з урахуванням оподаткування, який на 499 536,1 (3 369 917,7- 2 870 381,60) т перевищив значення обсягу реалізації, розрахованого без урахування оподаткування.

Визначення маржинального доходу, як важливого інструменту прийняття управлінських рішень, дозволяє сформулювати такі висновки:

• маржинальний доход від реалізації одиниці продукції- величина постійна при будь-якому обсязі реалізацї. Сумарний маржинальний доход, який дорівнює добутку маржинального доходу, одержаного від реалізації одиниці продукції на кількість реалізованої продукції, змінюється прямопропорційно обсягу реалізації;

• поскільки величина маржинального доходу від реалізації одиниці продукції –величина постійна, ефективніше всього для розрахунку очікуваного прибутку при будь-якому обсязі виробництва (продажу) спочатку розрахувати сумарний маржинальний доход, від якого слід відняти постійні затрати;

• якщо величина сумарного маржинального доходу: а) перевищує постійні затрати, то підприємство отримує прибуток; б) дорівнює постійним затратам -підприємство не одержує ні прибутку, ні збитку, тобто досягається точка беззбитковості; в) менше постійних затрат- приносить підприємству збиток.

Коефіцієнт маржинальних надходжень. Важливим для прийняття управлінських рішень є показник прибутковості продукції (сума маржинального доходу в процентах від виручки) або коефіцієнт маржинальних надходжень (Км.), який визначається за формулою:

Км.=Мд /В_Р, (6.18)

де

Км.-коефіцієнт маржинальних надходжень;

Мд- маржинальний доход;

В_Р- виручка від реалізації.

Коефіцієнт маржинальних надходжень- це інструмент прийняття управлінських рішень, зорієнтований на ринок. Орієнтація на продаж продукції з більш високою сумою покриття, забезпечує підприємству значно вищий рівень загальної суми покриття (маржинального доходу), а отже і прибутку. Сума покриття в процентах від виручки- є важливим регулюючим параметром на підприємстві, який повинен постійно використовуватись керівництвом підприємства. Поскільки величина маржинального доходу від реалізації одиниці продукції величина постійна, яка не залежить від обсягу реалізації продукції, а ціна не змінюється, очевидно, повинна існувати залежність між величиною маржинального доходу та обсягами реалізації. Тому величина маржинального доходу на 1 грн. виручки від реалізації є величиною постійною, яка відіграє важливу роль при розрахунках маржинальних показників.

Попередньо розглянуті приклади забезпечували визначення маржинальних показників за умови однопродуктового виробництва, однак на переважній більшості підприємств випускається два й більше видів продукції.

Для визначення обсягу беззбитковості в разі випуску підприємством декількох видів продукції використовують коефіцієнт маржинальних надходжень.

Операційний звіт наведемо на основі даних ВАТ «Південь» в табл.6.1.

Таблиця 6.1