Калькуляція нормативної собівартості 1т концентрату, грн.

• тарифні довідники, що містять ціни на виробничі ресурси, які споживаються;

• методика розрахунку собівартості.

Нормативна картка містить всі види прямих затрат (матеріальні та трудові), а також загальновиробничі затрати на одиницю продукції. В картці нормативних затрат міститься дата встановлення нормативу, код та найменування продукту, види та коди ресурсів (прямих матеріальних та трудових, а також загальновиробничих затрат), нормативні ціни; вказується технологічний маршрут обробки цехами, а також підраховуються загальні виробничі затрати на одиницю продукції.

Тарифний довідник- це інформаційний масив даних про ціни на всі види ресурсів, що використовуються в процесі діяльності.

Існують декілька підходів щодо формування облікових цін. Основним із них є орієнтація на фактичні або на облікові ціни (якщо фактичні ціни ще невідомі). Облікові ціни, в свою чергу, можуть встановлюватись на основі фактичних цін минулих звітних періодів або прогнозних цін майбутніх періодів.

Нормативна собівартість використовується для оцінки випуску продукції за місяць в розрізі структурних підрозділів і підприємства в цілому, а також оцінки браку продукції та залишків незавершеного виробництва. Співставлення нормативної собівартості з фактичною дозволяє оцінити ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Необхідність обліку змін норм пов’язана з динамічними процесами, які відбуваються в зовнішньому та внутрішньому середовищах.

Розрізняють планові та позапланові зміни норм. Планові зміни норм пов’язані зі здійсненням запланованих організаційно-технічних заходів (заміна обладнання, використання нових технологій, підвищення кваліфікації працівників) або виявленою невідповідністю існуючих норм поточному організаційному та технологічному рівню виробництва.

Позапланові зміни норм здійснюють у випадку непередбачених обставин (пов’язані з відсутністю сировини, заміною обладнання, відсутністю виробничого обладнання). Такі зміни норм вводять на нетривалий період – до моменту усунення причин цих змін.

Для удосконалення та систематизації обліку змін норм на підприємствах розробляються класифікатори причин змін норм, які можна згрупувати за такими напрямами:

• удосконалення системи управління та організації виробництва;

• удосконалення засобів праці;

• удосконалення використання предметів праці;

• підвищення якості продукції;

• упровадження прогресивних технологій та автоматизації виробництва.

За цими напрямами розробляють причини, які підлягають шифруванню та занесенню до відповідних документів про зміну норм.

Протягом місяця в оперативному порядку на основі повідомлень про зміну поточних норм, вносяться дані в загальну інформаційну систему.

Дані про зміну норм за кожним видом продукції накопичуються упродовж місяця, а в кінці звітного періоду на їх основі коригуються нормативні калькуляції.

Важливою передумовою ефективного використання нормативного методу обліку затрат є оцінка залишків незавершеного виробництва, яка повинна проводитись на початку місяця на основі поточних норм. Така оцінка пов’язана зі змінами поточних норм та необхідністю коригування залишків з урахуванням цих змін.

На практиці використовують різні способи перерахунку залишків незавершеного виробництва. Так, можна виділити прямий подетальний перерахунок та укрупнений перерахунок за калькуляційними статтями.

Суть подетального перерахунку міститься в тому, що результати, одержані на основі інвентаризації або оперативного обліку деталей та вузлів, перераховують на величину змін норм.

Другий спосіб отримав широке поширення на практиці але є менш достовірним та трудомістким порівняно з першим.

Для прикладу наведемо форму відомості, в якій здійснюється перерахунок залишку незавершеного виробництва за місяць (табл. 7.2). В практичній діяльності перерахунок може здійснюватись і декілька разів в місяць, тобто в разі необхідності.

Таблиця 7.2