logo
нападовська

8. 1. Характеристика релевантної та нерелевантної інформації

Затрати і доходи, величина яких залежать від рішення, що приймається відповідальною особою, називаються релевантними. Кожне рішення пов’язано з майбутнім, тому релевантні затрати і доходи- це прогнозні (проектні) величини, обмежені альтернативними рішеннями.

Релевантні затрати - це затрати майбутніх періодів які, як наслідок прийнятого рішення, впливають на грошові потоки. Необхідно враховувати, що величина прибутку та грошові потоки- не ідентичні поняття, однак чисті грошові потоки забезпечують чистий прибуток.

В процесі прийняття управлінського рішення необхідно приймати до уваги лише релевантні затрати, оскільки передбачається, що майбутній прибуток буде максимізовано за умови, що грошові потоки (внаслідок здійснення діяльності) також максимізуються.

До нерелевантних затрат відносяться:

Релевантні затрати і доходи приймаються до уваги при оцінці альтернатив та вибору найбільш вигідного. Минулі (незворотні) затрати, які вже мали місце, не відносяться до релевантних, так як на них вже неможливо вплинути. Отже, фактичні затрати не можна віднести до релевантних. Фактичні дані самі по собі не використовуються при формуванні альтернатив, вони необхідні лише як база для прогнозу затрат. Це означає, що на основі фактичних затрат можна побудувати прогноз “поведінки” затрат в майбутньому.

Альтернативним є доход, який підприємство втратило внаслідок прийняття іншого рішення.

Нехай підприємство має декілька альтернативних варіантів, чистий прибуток від реалізації яких дорівнює відповідно 50, 90 і 70 тис. грн. Вибір одного із варіантів автоматично виключає інші. Тому підприємство вибирає найбільш вигідний варіант тобто той, який забезпечує найбільший чистий прибуток (90 тис. грн.). Цей варіант найбільш вигідний ще й тому, що забезпечує на 20 тис. грн. більший чистий прибуток, ніж наступний (за величиною чистого прибутку) варіант (90- 70= 20 тис. грн.).

Управлінські рішення впливають лише на майбутнє, тому менеджерів цікавлять майбутні затрати та доходи, на величину яких можна впливати.

Релевантні затрати і доходи виникають внаслідок вибору конкретного варіанту. Релевантні доходи включають вигоду, яку підприємство могло б одержати, але втратило внаслідок вибору іншого варіанту. Втрачена вигода не відображається в фінансових звітах, однак для прийняття рішень вона має надзвичайно важливе значення, а тому повинна бути врахована.

В системі фінансового обліку використовуються фінансові показники, які легко можна виміряти та оцінити (наприклад, сума затрат основних матеріалів, заробітної плати або затрат на збут). В системі управлінського обліку крім фінансових, дуже широко використовуються нефінансові (якісні) показники, які суттєво впливають на фінансові результати діяльності (збільшуючи або зменшуючи їх), але їх важко виміряти. На практиці інколи вигідніше прийняти рішення, пов’язане з підвищенням затрат, ніж порушити тривалі зв’язки з постачальниками чи з покупцями. Тому приймаючи рішення надзвичайно важливо враховувати також нефінансові показники, до яких відносяться:

Переважну більшість чинників можна оцінити на основі фінансових показників, до яких відносяться: затрати, прибутки, рентабельність, ліквідність, платоспроможність, фінансова стійкість, залежніть від зовнішніх джерел.

Управління підприємством дуже тісно пов'язане з поняттям "прийняття управлінських рішень". Прийняття рішень- це вибір найбільш вигідного із наявних альтернатив. Приймаючи рішення, керівник повинен орієнтуватись на мету, тому критерієм оцінки ефективності системи управлінського обліку є можливість досягнення підприємством його стратегічних цілей.

У зв'язку з тим, що на будь-якому підприємстві існують різні рівні управління (нижчий, середній і вищий), отже на кожному із них і приймаються цілком конкретні та характерні для кожного рівня, рішення. Так, для нижчого рівня управління прийняття рішень, як правило, обмежуються областями, наслідки яких реалізуються в короткостроковій перспективі. До таких можна, зокрема, віднести організацію виробничого процесу, тобто забезпечення ритмічного випуску продукції.

На середніх рівнях управління приймаються рішення щодо встановлення цін на продукцію, обсягів випуску продукції. Результати таких рішень реалізуються як в короткостроковому, так і в середньостроковому періоді.

На верхньому рівні управління приймаються довгострокові рішення, розробляються стратегічні напрями діяльності підприємства, тому наслідки прийнятих рішень проявляються через значно триваліший період, ніж короткострокові та середньострокові рішення. Тобто період від прийняття рішення до моменту визначення наслідків прийнятих рішень є надто тривалим і майже непередбачуваним. До довгострокових рішень, наприклад, можна віднести рішення щодо злиття з іншими компаніями та здійснення інвестицій.

Отже, результати прийняття тих чи інших рішень проявляються в різні часові періоди в залежності від рівня управління. Залежність результатів від прийнятих рішень в часі, на різних рівнях управління, має залежність, зображену на рисунку 8.1.

Рис. 8. 1. Тривалість реалізації прийнятих рішень на різних рівнях управління

Прийняття рішень, як правило, супроводжується конкретною величиною затрат та доходів. Ось чому важливо приймати рішення, які б найбільш повно відповідали існуючій ситуації та супроводжувались (по можливості) меншими затратами та більшими вигодами. Наведена на рис. 8.1 залежність в часі від рівня управління впливає на величину затрат, оскільки різні рівні управління чинять різний вплив на величину затрат. Так, під контролем керівників вищого рівня знаходяться всі затрати підприємства, а затрати, які знаходяться під впливом керівників середнього та нижчого рівнів управління, значно обмежені рівнем їх компетенції.

Наведена залежність свідчить про те, що критичним чинником для прийняття управлінських рішень є час. Розробка та прийняття управлінських рішень – це процес, що пов'язує основні функції управління: планування, організацію, мотивацію, облік, контроль, регулювання та аналіз.

Рішення, що приймаються керівниками будь-якої організації, визначають не стільки ефективність її діяльності, скільки можливість стійкого розвитку, можливість вижити в світі, що динамічно змінюється.