3.8. Види калькуляцій

Вид калькуляції визначається декількома чинниками, а саме: терміном її складання відносно подій, які вже відбулись (фактична або звітна) або які ще будуть відбуватись (планова, кошторисна, нормативна) та призначенням (для оцінки фактичної діяльності або прогнозування діяльності підприємства). Невід'ємною частиною прогнозування діяльності підприємств є складання планових та нормативних калькуляцій.

Планова калькуляція (калькуляція планової собівартості) - документ, який складається на плановий період на основі діючих на початок цього періоду норм і кошторисів та забезпечує визначення планової собівартості одиниці продукції. Калькулювання планової собівартості здійснюється заздалегідь, ще до здійснення процесу виробництва. Планова калькуляція собівартості вперше виготовленої у плановому періоді продукції та продукції, що виготовляється на нових потужностях, складається згідно з проектними показниками (за даними конструкторсько-технологічної документації) на базі діючих на початок звітного періоду норм і є основою обліку виробничих затрат та здійснення оперативного контролю за затратами виробництва й виконанням завдань щодо скорочення собівартості.

Основою складання планової калькуляції є технічно обгрунтовані норми затрат на матеріали та заробітну плату, визначені для конкретних видів продукції. Норми визначаються на основі діючих або очікуваних на початок планового періоду нормативів з урахуванням змін у виробництві. Вартість матеріалів зменшується на вартість відходів (за ціною їх можливого використання та реалізації).

При використанні попередільного методу обліку затрат планові калькуляції складаються за окремими технологічними етапами (переділами).

Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнятій в стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції та в плані виробництва продукції в натуральному виразі. Якщо в плануванні використовується дві одиниці вимірювання кількості продукції, що випускається, калькуляційною одиницею є одна із одиниць. Собівартість одиниці продукції в другому вимірюванні визначається в цілому, без виділення окремих статей затрат.

Якщо за одиницю вимірювання обсягу виробництва використовуються умовно-натуральні показники (наприклад, мінеральні добрива в умовних одиницях; відповідно до складу корисної речовини- у хімічній промисловості; умовний ящик скла – у скловиробництві), то ці ж показники є калькуляційними одиницями.

Якщо окремі види продукції виготовляються в різних модифікаціях, наприклад, різні види моделей виробіт в легкій промисловості, планова калькуляція складається на кожну таку модель окремо.

У тих випадках, коли за єдиною конструкцією в єдиному технологічному процесі виготовляється кілька модифікацій виробів (за техніко-економічними параметрами), планова калькуляція складається на всю групу виробів, одержаних після єдиного технологічного запуску.

Планова калькуляція може складатися й на ширшу групу однорідних виробів. Собівартість окремих видів (типів) продукції відповідної групи обчислюється за допомогою економічно обгрунтованих методів. В групу об’єднуються тільки вироби, що виготовляються з однорідної сировини із застосуванням однакових технологічних процесів.

Для складання планової собівартості продукції визначається величина прямих і непрямих затрат на одиницю та на весь обсяг продукції.

Затрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо на технологічні потреби визначаються на основі технічно обгрунтованих норм затрат на виробництво продукції та цін на відповідні види матеріальних ресурсів.

Планування затрат на заробітну плату здійснюється відповідно до трудомісткості робіт і системи оплати праці. Основою для планування затрат є нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані на основі переліку робочих місць і норм їх обслуговування, відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів і запланованого обсягу виробництва відповідних видів продукції.

Затрати на додаткову заробітну плату визначаються в розмірах, передбачених законодавчими актами України, колективними угодами із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством і галузевими угодами.

Відрахування на соціальне страхування визначається згідно законодавства.

Непрямі затрати включаються до собівартості окремих видів продукції за відповідними базами розподілу (пропорційно сумі основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції; обсягу виробництва або сумі прямих затрат), методом розрахунку кошторисних ставок.

Планова собівартість на всі види продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіанту зведеного обліку затрат (напівфабрикатного або безнапівфабрикатного). У разі застосування напівфабрикатного варіанту обліку визначенню планової собівартості виробу передує обчислення собівартості напівфабрикатів. При цьому в плановій калькуляції виділяється спеціальна комплексна стаття, в якій цехи- споживачі відображають собівартість напівфабрикатів, одержаних від цехів попередньої обробки. У разі застосування безнапівфабрикатного варіанту в плановій калькуляції виділяються затрати окремих цехів. Планова калькуляція виробничої собівартості концентрату наведена в додатку 3.

Нормативна калькуляція використовується для розрахунку нормативної собівартості продукції, оцінки браку та залишків незавершеного виробництва, планування величини скорочення норм затрат, трудомісткості та матеріаломісткості за місяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін.

Вихідними даними для складання нормативної калькуляції є:

• конструкторські специфікації деталей, що виготовляються підприємством і комплектуючі відомості на купівельні деталі, що застосовуються в вузлах і виробах;

• технологічні маршрути виготовлення деталей, складання вузлів і виробів;

• норми затрат основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що витрачаються на виготовлення деталей, вузлів, виробів;

• подетально-поопераційні розрахунки трудових затрат основних робітників, зайнятих виготовленням продукції, деталей та вузлів;

• номенклатура матеріалів і покупних комплектуючих виробів;

• інші документи, які є базою для складання нормативної калькуляції.

Калькуляція нормативної собівартості вузлів, складається з нормативної собівартості: деталей, прямих затрат на оплату праці робітників, зайнятих складанням вузлів, інших прямих затрат (нарахувань на заробітну плату робітників), змінних та розподілених постійних загальновиробничих затрат. У такому ж порядку складається нормативна калькуляція на готову продукцію в цілому.

Собівартість окремих деталей включається до нормативної калькуляції вузла за нормативними калькуляціями деталей, а затрати на складання вузла- за технологічними картами складання.

Допускається також складання нормативної калькуляції на виріб у цілому, без поділу на деталі та вузли. При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямих затрат визначається за зведеними нормами затрат, складеними технологічними і конструкторськими відділами та з урахуванням діючих цін. Трудомісткість і сума заробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці й заробітної плати, одержаними на основі технологічних карт або іншої технічної документації, що відображають рівень норм заробітної плати на початок місяця.

Затрати на обслуговування виробництва, а також інші види затрат, на які не розроблені норми, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих затрат.

Діючі (поточні) норми розробляються на кожний вид деталей, вузлів, блоків, виробів за досягнутим підприємством рівнем технології, організації виробництва та праці. Ці норми використовуються для безпосереднього відпуску матеріалів на виробничі потреби і нарахування заробітної плати. Це дає змогу зіставляти з ними фактичні затрати з усього комплексу ресурсів, що використовуються на виробництво. Норми систематизуються в специфікаціях норм використання матеріалів і в картах норм часу та розцінок.

На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві, не залежно від їх причин, виписуються повідомлення, в яких крім попередньої та нової норми та різниці обов’язково зазначається точна дата впровадження нової норми.

Всі зміни норм впроваджуються в виробництво тільки після їх внесення до нормативно-технологічної документації.

Повідомлення про зміни норм використаних матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива й енергії, норм часу, виробітку, обслуговування та розцінок оформлюються відповідальними виконавцями.

На підприємстві здійснюється систематичний контроль за своєчасним оформленням змін норм, внесенням змін до технічної та планової документації та застосуванням змінених норм в оперативній роботі цехів і відділів.

Зміни діючих норм необхідно намагатись здійснювати до початку місяця. Якщо норми змінюються протягом звітного місяця, різниця між нормами нормативної калькуляції й новими нормами до кінця звітного місяця виявляється й враховується окремо. Всі зміни норм, введені протягом місяця, вносяться до нормативної калькуляції на перше число наступного місяця.

Кошторисна калькуляція – документ, який складається при проектуванні нових виробництв і розробці нових виробів і забезпечує визначення кошторисної собівартості одиниці продукції при відсутності норм витрачання ресурсів. Принцип складання кошторисної калькуляції аналогічний принципу складання планової калькуляції. Інформація, яка міститься в кошторисній калькуляції є базою для формування цін на продукцію, які повинні бути попередньо погоджені з замовником.

Калькуляція фактичної собівартості продукції (фактична калькуляція) складається на основі первинних документів за аналогічними статтями нормативної калькуляції. Фактична калькуляція відображає сукупність всіх затрат на виробництво та реалізацію продукції та забезпечує визначення фактичної собівартості одиниці продукції. Вона використовується для контролю за виконанням планових завдань щодо скорочення собівартості різних видів продукції, а також для аналізу динаміки собівартості.

На відміну від нормативної калькуляції до фактичної включаються затрати і втрати, пов’язані з відхиленням від технологічного процесу та надпланові втрати від браку й непродуктивні затрати, які не передбачені нормативною калькуляцією.

Калькуляції фактичної собівартості складаються щомісяця, щокварталу та щороку. Важливим показником її є фактична собівартість одиниці продукції, яка обчислюється як частка від ділення суми всіх статтей затрат за місяць (квартал, рік) на кількість продукції, виготовленої за відповідний звітний період. Фактична калькуляція виробничої собівартості концентрату наведена в додатку 4.

Калькуляція центру відповідальності складається для контролю та оцінки діяльності кожного центру відповідальності. Особливістю такої форми контролю є чітке розмежування затрат на підконтрольні та непідконтрольні центру відповідальності й включення до складу калькуляції лише тих статей затрат, за які відповідає керівник даного структурного підрозділу. Невиконання цієї умови може приводити до конфліктних ситуацій на підприємстві. Калькуляція центру відповідальності може бути плановою та фактичною з аналогічним складом статей затрат.

Характерною особливістю калькуляції центрів відповідальності є те, що вони складаються не на окремі види продукції, а на всю продукцію, яка випускається відповідним центром.

Калькуляції фактичної собівартості призначені для контролю за виконанням планованої величини собівартості. Порівняння фактичних затрат з плановими дозволяє проаналізувати виконання плану собівартості протягом всього процесу виробництва. Однак на основі даних фактичної калькуляції управляти, а тим більше намагатись виявити резерви не можливо. Адже не можна управляти процесами, які вже відбулись, зате нормативні калькуляції на відміну від фактичних, орієнтують господарський процес і спрямовують в майбутнє.

Калькуляція центру відповідальності забезпечує ефективний контроль за діяльністю керівників структурних підрозділів та регулювання процесів, що відбуваються на рівні окремих центрів відповідальності. Отже, для планування, контролю та прийняття управлінських рішень надзвичайно важливе значення мають показники нормативних калькуляцій та калькуляцій центрів відповідальності. Калькуляція фактичної собівартості призначена в основному для оцінки фактичної діяльності шляхом порівняння фактичних затрат з нормативними та виявлення втрачених можливостей.

Контрольні запитання

1.Сутність собівартості та завдання калькулювання собівартості

2. Характеристика та склад виробничої собівартості.

3. Основні елементи калькулювання собівартості продукції.

4. Об’єкти обліку затрат.

5. Об’єкти калькулювання.

6. Калькуляційна одиниця- як кількісний вимірник об’єкта калькулювання.

7. Собівартість реалізованої продукції- склад та значення.

8. Охарактеризуйти склад прямих матеріальних затрат.

9. Охарактеризуйте склад прямих затрат на оплату праці.

10. Характеристика адміністративних затрат.

11. Основні етапи розподілу загальновиробничих затрат.

12. Склад собівартості реалізованої продукції.

13.Неповна собівартість- її склад та значення.

14. Повна собівартість продукції- її характеристика, склад та значення.

15.Планова собівартість продукції- її характеристика, склад та значення.

16.Нормативна собівартість продукції, її характеристика та значення.

17.Фактична собівартість продукції, її склад та значення.

18.Принципи розподілу непрямих затрат.

19.Мета та основні завдання розподілу непрямих затрат.

20.Характеристика спрощеного методу розподілу непрямих затрат.

21.Двоступеневий процес розподілу непрямих затрат.

22.Характеристика попроцесного методу обліку затрат.

23.Характеристика попередільного методу обліку затрат.

24.Характеристика позамовного методу обліку затрат.

25.Методи обліку затрат і калькулювання собівартості: основні принципи їх класифікації.

26.Калькулювання способом розрахунку за прямою ознакою.

27.Калькулювання способом додавання затрат.

28.Калькулювання способом виключення затрат.

29. Коефіцієнтний спосіб калькулювання собівартості.

30.Комбінований спосіб калькулювання собівартості.

31. Нормативний спосіб калькулювання собівартості та його значення.

32.Нормативна калькуляція, порядок складання та її значення.

33.Кошторисна калькуляція, порядок складання та її значення.

34.Калькуляція центру відповідальності, порядок складання та суть.

35.Пропорціональний спосіб калькулювання.

36. Планова калькуляція, порядок складання, суть та значення.

Тема реферативних доповідей:

1. Об’єкти обліку та об’єкти калькулювання

2. „Різна собівартість- для різних цілей”

3. Особливості зведення затрат в системі управлінського обліку для прийняття управлінських рішень

4. Особливості класифікації методів обліку затрат та калькулювання собівартості

5. Принципи розподілу непрямих затрат, їх значення

РОЗДІЛ IY