Структура затрат, грн.

Коли підприємство «Південь” проаналізувало власні затрати, то одержало такі дані відносно структури затрат ( в грн):

змінні затрати на 1 т 52,58

постійні затрати на 1 т 12,99

повна собівартість 65,57

Для вирішення цієї ситуації необхідно встановити ВАТ ”Південь” таку ціну на концентрат, щоб максимізувати прибуток і одночасно витіснити ВАТ ”Північ”. Для цього необхідно встановити ціну в проміжку (52,58- 69,13) грн. за 1 т, що забезпечить повне відшкодування всіх змінних затрат і , по-друге, додатково дозволить одержати маржинальний прибуток до 16,55 (69,13-52,58) грн. за 1 т концентрату.

Решту постійних затрат ВАТ ”Південь” зможе відшкодувати за рахунок інших видів продукції (послуг). ВАТ ”Північ” опиниться в надзвичайно скрутному становищі, так як інших варіантів для маневру воно не матиме.

Наведена ситуація дозволяє встановити оптимальну ціну на основі аналізу беззбитковості реалізації, як одного із можливих важелів ціноутворення. Здійснення такого аналізу, крім того, дозволяє виявити прибуткові види продукції, більш ретельно проводити порівняння конкурентних цінових ситуацій на основі групування затрат на змінні та постійні.

Величина маржинального прибутку, визначена на основі системи обліку затрат за неповною собівартістю, використовується також для прийняття рішень щодо формування ціни під час економічного спаду, максимізації прибутку в умовах обмежуючих чинників, розширення ринків збуту та прийняття рішення «виробляти деталі (напівфабрикати) на власному підприємстві чи купувати їх зі сторони».

Прийняття рішень щодо вибору найбільш вигідних покупців, сегментів ринку та видів продукції (на основі АВС-аналізу). В області збуту підвищення ефективності можна досягти на основі АВС-аналізу, згідно з яким класифікації підлягають покупці, сегменти ринку та види продукції.

АВС-аналіз дозволяє виявляти невеликі натуральні характеристики (питома вага підприємств), які забезпечують найбільші фінансові результати. Тобто, використовуючи АВС-аналіз постійно порівнюються показники в натуральному та вартісному виразі. В результаті цього встановлюють, які покупці, ринки збуту, сегменти продажу та види продукції потребують особливої уваги та забезпечують основний внесок в прибуток підприємства і, відповідно, які із них забезпечують незначний внесок в прибуток підприємства, а тому не потребують особливої уваги.

Отже, АВС-аналіз використовується для визначення ключових моментів та пріоритетів в області реалізації.

Прийняття рішень щодо вибору системи оплати праці в процесі реалізації. Традиційна система оплати праці залежно від обороту не сприяє досягненню цілей підприємства. Такий підхід не стимулює до збільшення внеску кожного працівника в загальний фінансовий результат підприємства. Встановлення величини заробітної плати в залежності від обороту (виручки) не є дієвим важілем покращання фінансових результатів підприємства.

Сутність міститься в тому, щоб пов’язати результати діяльності кожного працівника з його «внеском» в загальний прибуток підприємства. Цього можна реально досягти на основі сум покриття. Упровадження системи оплати праці, зорієнтованої на результат (через суму покриття), буде вигідним як для підприємства, так і для працівників, зайнятих в сфері реалізації продукції.

Концентрація зусиль на продукції, яка забезпечує більший доход підприємству сприятиме формуванню найбільш вигідного асортименту продукції. При цьому підприємство й кожний працівник, зокрема, будуть намагатись відмовитись від видів продукції, яка не забезпечує достатню суму покриття.

Надзвичайно важливе значення для більш повного задоволення потреб споживачів, а отже покращання результатів діяльності підприємства та системи оплати праці, будуть відігравати метод експертної оцінки, аналіз сильних та слабких сторін. Використання цих методів сприятиме залученню всіх працівників підприємства до проведення аналізу.

Важливим індикатором позитивного впливу системи оплати праці на результати діяльності підприємства є здатність співробітників впливати на величину обороту та затрат. При цьому доцільно формування системи оплати праці на базі сум покриття. Розглянемо на конкретному прикладі розрахунок заробітної плати на основі сум покриття.

Перевага використання сум покриття міститься в тому, що на основі методу розвиненого дірект-костінгу можливо визначити внесок кожного структурного підрозділу в загальний результат підприємства.

Згідно цього методу на першому етапі із величини виручки з обороту віднімають відповідні змінні затрати і одержують суму покриття 1, яка характеризує доходність продуктових груп, областей продажів і груп клієнтів за схемою:

1. Бруто виручка

2. –чинники зменшення виручки (знижки, ПДВ, рекламації)

3. =Чиста виручка з обороту (1-2)

4. –змінні затрати

5. =Сума покриття 1 (3-4)

6.–затрати адміністративні та на маркетинг і збут (постійні затрати)

7.=Сума покриття 2 (5-6).

На другому етапі із суми покриття 1 віднімають спеціальні постійні затрати і одержують суму покриття 2, яка дозволяє визначити прибуток підприємства. Саме сума покриття 2 є базою для розрахунку преміальних в системі оплати праці.

Інформація про суми покриття 1 і 2 дозволяє розробити механізм формування результату від реалізації, а також показує який вплив буде мати чергова знижка на суми покриття 1 і 2. Отже, суми покриття є об’єктивною базою для оптимізації затрат на оплату праці.

Залежно від структури підприємства механізм формування фінансового результату може дещо змінюватись та деталізуватись в залежності від поставлених завдань. Розглянемо на конкретному прикладі послідовність формування сум покриття на основі розвинутого директ-костінгу:

1.Брутто-виручка від реалізації=

2.(мінус) фактори зменшення виручки

3.=чиста виручка від реалізації

4.(мінус) змінні затрати:

4а. на виробництво

4б. на збут (пакування, транспортні затрати, комісійні винагороди)

5.=Сума покриття 1 (3-4)

6.(мінус) спеціальні постійні затрати:

6а. види продукції

6б. сфери збуту

6в. групи клієнтів

7. =Сума покриття 2 (5-6)

На практиці можливе використання різноманітних форм оплати праці:

• фіксований оклад;

• винагорода за оборот (проста, прогресивна системи);

• фіксована сума + додаткова винагорода.

Додаткова винагорода може бути за оборот, однак більш ефективною з точки зору зацікавленості в покращенні фінансових результатів діяльності підприємства, є винагорода на основі сум покриття. При цьому до складу фонду оплати праці доцільно включати фіксований оклад та винагороду на основі сум покриття.

Отже, для удосконалення оплати праці необхідно частину заробітної плати (винагороду) привести в залежність від результату діяльності підприємства.

Розглянемо механізм формування затрат на оплату праці на конкретному прикладі.

Приклад 8.12 Вихідні дані для скорочення затрат на оплату праці та максимізації результату діяльності підприємства: нехай брутто-виручка складає 40 млн. грн, а зменшення виручки (знижки, ПДВ) -2 млн. грн. Тоді чиста виручка дорівнює 38 млн. грн. Різниця між чистою виручкою і змінними затратами (в сумі 18 млн. грн.) складе 20 млн. грн. Спеціальні постійні затрати на збут дорівнюють 8 млн. грн., тоді сума покриття 2 складе 12 млн. грн. Форма внутрішнього звіту матиме такий вигляд табл.8.26.

Таблиця 8.26