logo
нападовська

2.3. Класифікація затрат

Для ефективної організації управлінського обліку необхідно використовувати економічно обгрунтовану класифікацію затрат за окремими ознаками. Метою класифікації є упорядкування затрат відповідно до вирішуваних завдань. Різноманітні завдання вимагають використання адекватних ознак класифікації затрат за принципом: "різні ознаки класифікації- для різних цілей". Затрати можна класифікувати за економічним змістом, способом віднесення затрат на собівартість продукції, складом, за місцями виникнення та центрами відповідальності, відповідно до обсягу діяльності, за доцільністю використання, за ступенем охоплення планом, впливу керівника на величину затрат.

Традиційний підхід до класифікації затрат для оцінки запасів та обчислення прибутку, не дозволяє вирішити багато інших не менш важливих завдань, які виникають в системі управління, насамперед пов’язаних зі створенням надійної бази для прогнозування економічних наслідків рішень, що приймаються на різних рівнях управління підприємством. Тому метою класифікації затрат в системі управлінського обліку є формування інформації для керівників з метою прийняття управлінських рішень. Адже керівники всіх рівнів управління повинні заздалегідь передбачати, які затрати і вигоди будуть наслідком прийнятих ними рішень.

За економічним змістом затрати класифікують за елементами і статтями. Відповідно до П(С)БО 16: “елемент затрат- це сукупність економічно однорідних затрат”. Характерно, що номенклатура елементів затрат однакова для всіх галузей економіки. Особливістю цієї номенклатури є те, що групування здійснюється незалежно від цільового спрямування затрат та місця їх виникнення.

Класифікація затрат за економічними елементами включає такі основні їх види:

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість сировини й основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента “Затрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсайційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші затрати на оплату праці.

До складу елемента “Відрахування на соціальне страхування” включаються:

До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента “Інші операційні затрати” включаються затрати, які не увійшли до складу попередніх елементів затрат, зокрема, затрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування.

За складом затрати поділяються на одноелементні та комплексні (багатоелементні). Одноелементні складаються з одного елемента: матеріальних, трудових або основних затрат.

Комплексними є затрати, які містять декілька елементів, наприклад, загальновиробничі, до складу яких включаються всі елементи затрат.

Класифікації затрат за економічними елементами широко поширена в фінансовому обліку для складання форм фінансової звітності і, зокрема, “Звіту про фінансові результати”. Така класифікація дозволяє визначати та аналізувати структуру затрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). В залежності від питомої ваги того чи іншого елементу в загальній сумі затрат конкретні виробництва відносять до матеріаломістких (з найбільшою питомою вагою матеріальних затрат в собівартості), до трудомістких (з найбільшою питомою вагою трудових затрат в собівартості) та фондомістких (з найбільшою питомою вагою амортизації основних засобів в собівартості). Крім того, аналіз структури затрат дозволяє визначати напрями скорочення затрат.

Отже, групування затрат за економічними елементами дозволяє одержати інформацію про те, що саме й на яку суму витрачено в процесі виробництва й реалізації в цілому по підприємству. Однак таке групування не дозволяє здійснити контроль і аналіз затрат за цільовим призначенням (видами виробів). Для цього необхідно використовувати групування затрат за статтями калькуляції, яке залежить від методу планування, технології виробництва та виду продукції.

Саме тому встановлення переліку та складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) тепер віднесено до компетенції підприємства й повинно бути регламентовано його обліковою політикою.

Стаття затрат- це сукупність затрат, для якої характерна однорідність їх цільового використання.

До виробничої собівартості включаються такі типові статті калькуляції:

До статті калькуляції “Сировина та матеріали” включається вартість:

До статті калькуляції “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій” включається вартість:

До статті калькуляції “Затрати на утримання та експлуатацію устаткування” належать:

До статті калькуляції “Загальновиробничі затрати” належать:

До статті калькуляції “Втрати від браку” належать:

До статті калькуляції “Попутна продукція” включається вартість попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю та призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам. Вартість попутної продукції, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості основної продукції.

Взаємозв’язок класифікацій затрат за елементами відповідно до П(С)БО 16 та статтями калькуляції відповідно до Методичних рекомендацій [3], відображено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1