logo
нападовська

4.2. Облік прямих затрат

Прямі матеріальні затрати. Прямі матеріальні затрати визначаються як добуток кількості матеріалу, яку можна віднести прямо на об’єкт обліку економічно обгрунтованим методом на ціну одиниці цього матеріалу.

Прикладом прямих матеріальних затрат є вартість сировини та основних матеріалів, які складають основу будь-якої продукції. До основних матеріалів відноситься метал при виготовленні деталей, овочі при виготовленні консервів, мука при виготовленні хліба, чавун при виготовленні сталі, нафта при виготовленні бензину, глина при виготовленні цегли. Матеріальні затрати займають значну питому вагу в складі собівартості продукції. Тому правильний облік і суворий контроль є важливою передумовою ефективного використання матеріальних ресурсів та сприяють скороченню собівартості продукції.

На відміну від основних засобів, матеріальні ресурси за один виробничий цикл повністю переносять свою вартість на продукцію, виготовлену в процесі виробництва. Тому кожний виробничий цикл потребує постійного надходження все нових і нових ресурсів одного й того ж самого найменування.

В процесі виробництва використовують також допоміжні матеріали, однак їх використання не пов’язано безпосередньо з виробництвом конкретного продукту. До допоміжних матеріалів відносяться, наприклад, мастильні матеріали для змащування машин і деталей.

До матеріальних затрат, вартість яких включається до складу собівартості продукції, відносяться такі основні статті:

В залежності від функціональної ролі й призначення в процесі виробництва матеріальні ресурси поділяються на окремі групи. Так, в Плані рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачені такі основні групи:

Надзвичайно важливе значення для прийняття управлінських рішень має класифікація матеріальних затрат залежно від структури споживання (XYZ-аналіз). Класифікація матеріалів за структурою споживання зображена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1