Номенклатура-цінник матеріалів

Код номенклатурних номерів встановлюються, як правило, десятизначний. Перший знак характеризує розділ матеріалів, другий та третій –групу й підгрупу матеріалів, четвертий та п’ятий знаки - технічну характеристику (марка, сорт), шостий, сьомий та восьмий –порядковий номер розміру, дев’ятий та десятий знаки –належність матеріалів до основного або допоміжного виробництва.

Номенклатура-цінник має важливе значення для організації належного контролю за запасами та їх ефективним використанням. Так, їх наявність забезпечує єдність оцінки матеріалів в плановій, нормативній, технологічній, оперативно-технічній, бухгалтерській документації, незалежно від структурного підрозділу, де вона створювалась.

Важливе значення в організації обліку матеріалів має їх оцінка. Так, згідно П (С)БО 9 “Запаси” придбані (отримані) матеріали зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю матеріалів, що придбані за плату, є собівартість матеріалів, яка складається з таких фактичних затрат:

- сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- сум ввізного мита;

• сум непрямих податків у зв’язку з придбанням матеріалів, які не відшкодовуються підприємству;

• транспортно-заготівельних затрат (затрати на заготівлю матеріалів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування матеріалів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи затрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

• інші затрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням матеріалів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких затрат, зокрема, належать прямі матеріальні затрати, прямі затрати на оплату праці, інші прямі затрати підприємства на доопрацювання та покращання технічних характеристик матеріалів.

Сума транспортно-заготівельних затрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунку обліку матеріалів, щомісячно розподіляється між вартістю залишку матеріалів на кінець звітного місяця та вартістю матеріалів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних затрат, яка відноситься до матеріалів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних затрат і вартості матеріалів, що вибули з відображенням її на тих самих рахунках обліку матеріалів, в кореспонденції з якими відображено вибуття цих матеріалів. Середній відсоток транспортно-заготівельних затрат (далі ТЗЗ) визначається діленням суми залишків ТЗЗ на початок звітного місяця й ТЗЗ за звітний місяць на суму залишку матеріалів на початок місяця та матеріалів, що надійшли за звітний місяць. Приклад розподілу ТЗЗ наведемо в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Приклад розподілу транспортно-заготівельних затрат, тис. грн.

Середній відсоток ТЗЗ= (10+40): (100+300) х 100%= 12,5%

Сума ТЗЗ, яка відноситься до реалізованої продукції складе відповідно:

*12,5% х 350:100%= 43,75 (тис.грн.).

Організація поточного обліку матеріалів за фактичною собівартістю вимагає значних трудових затрат. За умови наявності значної номенклатури матеріалів їх фактичну собівартість можна визначити лише в кінці звітного періоду, коли в бухгалтерію надійдуть усі необхідні дані (рахунки, платіжні документи) про надходження та оприбуткування матеріалів. Однак в організацію постійно надходять матеріали, здійснюються розрахунки, тому всі операції потребують відображення в обліку або в процесі здійснення цих операцій, або зразу ж після їх здійснення. У зв’язку з цим в поточному обліку матеріалів використовуються умовні ціни, їх називають ще облікові ціни.

Різновидом облікових цін може виступати планова вартість придбання, середні купівельні ціни, нормативна вартість.

Відхилення фактичної вартості матеріалів від середньооблікової або планової (нормативної) визначається в кінці місяця та відображається на окремих аналітичних рахунках за групами матеріалів. Фактичну собівартість матеріалів можна визначити як суму (різницю) вартості матеріалів за обліковими цінами і відхилень облікових цін від фактичних.

При відпуску матеріальних цінностей на виробництво оцінка їх здійснюється за одним із таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці продукції;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

• нормативних затрат.

Методи оцінки запасів, які надходять на виробництво у вітчизняному обліку передбачені П (С)БО 9 “Запаси”.

Метод оцінки запасів за ідентифікованою собівартістю використовується для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не можуть замінити один одного.

Оцінка матеріальних цінностей за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду та вартості матеріальних цінностей, які надійшли протягом звітного місяця, на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та запасів, які надійшли протягом звітного місяця. Отже, метод середньозваженої собівартості базується на середній ціні, яка використовується для оцінки матеріальних ресурсів, які надходять на виробництво. Даний метод використовується за умови значної номенклатури матеріалів, які надходять на підприємство та незначної їх ціни.

Принцип історичної (фактичної) собівартості відповідно до оцінки матеріалів, які надходять на виробництво, передбачає визначення фактичної собівартості у вигляді суми облікової вартості та величини відхилень, які відносяться до використаних матеріалів.

Величина відхилень, яка відноситься до списаних на виробництво матеріалів, обчислюється як добуток облікової вартості ресурсів на середній процент відхилень, який обчислюється за формулою:

Середній відсоток відхилень= (відхилення в залишку матеріалів на початок періоду+ сума відхилень в запасах, що надійшли протягом місяця): (вартість залишку матеріалів на початок місяця +вартість матеріалів, що надійшли протягом місяця).

(4.1)

В кінці місяця також списується відповідна питома вага відхилень фактичної собівартості матеріальних ресурсів від їх вартості за обліковими цінами (табл. 4.4).

Таблиця 4.4