Порівняльна характеристика методів обліку за повною та неповною собівартістю

Для групування затрат на змінні та постійні, необхідно, в першу чергу, встановити взаємозв’язок між величиною затрат та обсягом виробництва. Це дозволить визначати рентабельність кожного виду продукції. Далі сума накладних (постійних) затрат зіставляється з внеском від реалізації кожного виду продукції. Отриманий результат відображає рентабельність кожного виду продукції та виробництва в цілому. Згідно з цим процес обліку будується як мінімум в два етапи. На першому етапі визначається маржинальний доход (сума покриття), а всі послідуючі - направлені на визначення чистого прибутку.

За допомогою системи дірект-костінг можна визначити маржинальний доход (суму покриття) різних видів продукції, що дозволяє виявляти найбільш рентабельні їх види. Показник суми покриття значно краще, ніж показник прибутку може охарактеризувати ефект від реалізації конкретних видів продукції та його центрів відповідальності.

Система обліку сум покриття дає можливість приймати різноманітні оперативні рішення для управління підприємством, до яких можна віднести: оптимізацію асортименту продукції за наявності вузьких місць, доцільність прийняття додаткового замовлення за цінами нижчих за звичайні; прийняття рішень щодо виробництва комплектуючих деталей та вузлів на власних потужностях або закупівлі їх зі сторони; визначення оптимального розміру закупівлі партії товарно- матеріальних цінностей або серії деталей.

Уникнення розподілу постійних затрат між окремими видами продукції в системі дірект-костінг має свої позитивні сторони, однак фактично при плануванні встановлюється норматив постійних затрат до змінних (в процентному відношенні), а при необхідності, залежно від цілей управління, може бути визначена повна собівартість продукції.

До основних переваг системи «дірект –костінг» можна віднести:

• досягнення зв’язку між рентабельністю кожного виду продукції та результатом діяльності підприємства в цілому, що орієнтує на випуск найбільш вигідної для підприємства продукції;

• дотримання зв’язку калькуляції з аналізом беззбитковості виробницва, який дозволяє досягти оптимального співвідношення обсягу та прибутку;

• стимулювання скорочення постійних затрат для збільшення чистого прибутку;

• оптимізація цін на різні види продукції для стимулювання продуктивності різних сегментів бізнесу;

• забезпечення більш корисної для прийняття управлінських рішень інформації;

• уникнення капіталізації постійних накладних затрат в неліквідних запасах;

• звільнення прибутку від впливу змін запасів;

• надання важливої інформації для аналізу собівартості постійних і змінних затрат, що дозволяє вирішити завдання управління затратами, які не характерні для методу калькулювання з повним розподілом затрат.

Прихильники методу дірект-костінг цілком справедливо стверджують, що не існує такої системи калькулювання затрат, яка б дозволила визначати собівартість одиниці продукції зі 100%-ною точністю. Це можна пояснити тим, що будь-яке непряме віднесення затрат на виріб, яким би воно не було обгрунтованим, перекручує фактичну собівартість та зменшує точність калькулювання. Тому на Заході декларується принцип точності калькуляції, суть якого можна сформулювати у вигляді двох основних положень:

• по-перше, до собівартості повинні бути включені лише ті затрати, які безпосередньо пов'язані з випуском конкретної продукції (робіт, послуг);

• по-друге, методика визначення затрат і собівартості повинна бути такою, щоб в оперативному порядку можна було отримати необхідну інформацію для регулювання виробничого процесу, а не в кінці звітного періоду (що характерно для вітчизняного обліку), коли виправити ситуацію практично не можливо.

Отже, основним критерієм якості інформації в сучасний період можна вважати не так точність, як оперативність отриманої інформації.

В умовах ринкових відносин методи обліку затрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції повинні бути гнучкими, простими при використанні та дозволяти в оперативному порядку отримати необхідну, для прийняття рішень, інформацію. При цьому оперативність інформації значно важливіша точності. Точність і оперативність взаємовиключаючі поняття та знаходяться у зворотно-пропорційній залежності.

Враховуючи зазначене та конкретні завдання, які необхідно вирішувати в тій чи іншій ситуації, менеджер сам вирішує, яка йому інформація необхідна: менш точна, але одержана оперативно чи більш точна, але одержана значно пізніше.

Очевидно, що критерієм точності при обчисленні собівартості виробів для прийняття поточних рішень повинна бути не повнота включення затрат в собівартість, а спосіб їх віднесення на той чи інший виріб. Отже методи калькулювання повної собівартості надто спірні, тому в Західній системі обліку широкого поширення отримало калькулювання неповної собівартості. Цей метод набув особливої актуальності в умовах коливання завантаження потужностей, який дозволяє більш реально, ніж при калькулюванні повної собівартості, оцінити внесок кожного продукту (центрів відповідальності) в загальний доход підприємства.

Основною перевагою методу калькулювання з неповним розподілом затрат є можливість уникнення відображення в звітності фіктивних збитків.

Отже, в системі дірект-костінг формується новий показник результату діяльності- маржа зі змінної собівартості (маржинальний доход), яка визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції та змінними затратами. Якщо із суми маржі відняти постійні затрати, то отримаємо кінцевий фінансовий результат у вигляді прибутку або збитку. Коли маржа зі змінних затрат відшкодовує лише суму постійних затрат, досягається момент беззбитковості, або точка критичного обсягу виробництва, при цьому фінансовий результат дорівнює нулю, тобто підприємство не отримує ні прибутку, ні збитку.

Дірект-костінг базується на використанні таких основних показників калькулювання собівартості продукції:

1. коефіцієнт змінних затрат- це відношення величини змінних затрат до ціни реалізації;

2. коефіцієнт маржинальних надходжень- це відношення різниці між ціною реалізації та змінними затратами до ціни реалізації;

3. маржинальний доход- це надлишок надходжень порівняно зі змінними затратами за конкретним центром відповідальності (аналізу), сегментом діяльності, окремим видом продукції;

4. маржа постійна (напівмаржа)- перевищення надходжень від центру відповідальності, виробу над специфічними затратами;

5. зона безпеки- це різниця між плановим та беззбитковим обсягом реалізації;

6. запас фінансової міцності- це відношення між різницею планового та беззбиткового обсягу реалізації до виручки, в процентах.

За ступенем специфічності затрати поділяються на:

-постійні специфічні затрати;

-постійні загальні затрати.

До постійних специфічних затрат відносяться затрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією конкретного продукту (спеціальний інструмент, затрати на реалізацію конкретного виду продукції).

До загальних постійних відносяться затрати, пов’язані з функціонуванням підприємства в цілому (затрати на управління та затрати на організацію підприємства).

Якщо підприємство виробляє значну кількість виробів, то метод змінних затрат дає змогу виміряти «внесок» кожного виробу на відшкодування постійних затрат та формування прибутку.

Система дірект-костінг може застосовуватись у поєднанні з позамовним та попередільним методом обліку. Завдяки дірект-костінгу розширюються аналітичні можливості обліку, причому спостерігається процес тісної інтеграції обліку та аналізу. Тому дірект-костінг сукупно з прийняттям управлінських рішень називають системою управління.

Метод дірект-костінг може виступати у вигляді двох основних варіантів:

1. простого дірект-костінгу, який грунтується на використанні в обліку даних лише змінних затрат;

2. розвиненого дірект-костінгу, відповідно до якого в собівартість крім змінних затрат включають прямі постійні затрати на виробництво та реалізацію продукції.

Розрахунок суми покриття може здійснюватись з різним ступенем деталізації залежно від того, який вид дірект-костінгу використати на підприємстві- простий чи розвинутий. Система обліку сум покриття, в першу чергу, спрямована на ринок, тому чим більший обсяг реалізації, тим більший прибуток отримує підприємство.

Розглянемо основні характеристики та принципи простого та розвиненого дірект-костінгу.