logo search
нападовська

2.4. Класифікація доходів та її значення в управлінському обліку

В сучасних умовах переходу до ринкових відносин особливо зростає роль прибутку, як узагальнюючого показника діяльності підприємства. Прибуток є основним джерелом не лише розвитку кожного підприємства та його економічної стабільності, а й всієї держави. Прибуток використовується для вирішення соціальних проблем на рівні підприємства та держави, для чого формуються централізовані фінансові ресурси згідно податкового законодавства. Отже, закономірно в центрі уваги економістів знаходиться вибір процедури його обчислення. Це пояснюється тим, що залежно від трактування прибутку й вибору методів його обчислення змінюється величина податків та суми винагород з прибутку. Прибуток підприємства обумовлений доходами і затратами, тому основою його визначення є співставлення доходу з затратами, які мали місце в результаті діяльності підприємства на основі принципу їх визнання.

Так, відповідно до П(С)БО 15 доход визнається в момент надходження активу або погашення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання власного капіталу за рахунок внесків учасників підприємства).

Облік доходів і затрат в бухгалтерському обліку здійснюється на основі таких принципів:

Згідно з принципом відповідності доходів та затрат для визначення фінансового результату слід зіставити доходи звітного періоду з затратами, які були здійснені для отримання цих доходів.

Відповідно до принципу нарахування затрати визнаються затратами періоду в той момент, коли відбувається визнання доходу, для якого вони були здійснені. Доход визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства.

Наприклад, затрати на виготовлення продукції, визнаються затратами періоду в момент визнання виручки від реалізації цієї продукції.

Якщо затрати були понесені, але їх неможливо пов’язати з доходом відповідного періоду, то вони визнаються затратами того періоду, в якому вони були здійснені. До таких затрат відносяться, наприклад, адміністративні затрати і затрати на збут.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то затрати розподіляються між звітними періодами. Прикладом аналогічних затрат є затрати на придбання основних засобів, які визнаються на періодичній основі (у вигляді амортизації).

Схеми обліку доходів та затрат відповідно до П(С)БО 15 та 16 наведені в додатках 1 і 2 на відповідних схемах.

Валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Отже, одним із основних джерел прибутку є доход підприємства, який використовується в фінансовому, управлінському та податковому обліку.

Формування прибутку, як об’єкта оподаткування, регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” й визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизайційних відрахувань.

Розрізняють різноманітні ознаки класифікації доходів.

Так, за видами діяльності доход поділяється на отриманий внаслідок:

- звичайної діяльності;

- надзвичайних подій.

В свою чергу доход від звичайної діяльності поділяється на такі групи:

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту або іншими напрямами, характерними для конкретного підприємства.

Інший операційний доход включає:

- доход від реалізації іноземної валюти;

Доход від фінансових операцій включає доход від участі в капіталі і інші доходи.

Доход від участі в капіталі складається із:

- доходу від інвестицій в асоційовані підприємства;

До інших фінансових доходів відносяться:

Доход від надзвичайних подій включає:

Розмежування фінансового доходу за джерелами надходження має велике значення для прийняття рішень при виборі найбільш вигідного варіанту.

  1. Доходи можна класифікувати за галузями діяльності:

- промисловість;

Розмежування доходу за галузями (якщо підприємство займається різними видами діяльності) сприятиме визначенню більш прибуткових із них, що впливатиме на загальний фінансовий результат діяльності підприємства.

  1. За періодом формування доход поділяється на такі види:

Такий поділ доходів має важливе значення для аналізу динаміки, побудови трендів, встановлення базису розрахунків.

  1. За видами доход поділяється на:

Класифікація доходу за видами широко використовується для аналізу та прогнозування, а також для контролю за виконанням запланованого доходу.

  1. За характером оподаткування доход поділяється на такі види:

- доход, який підлягає оподаткуванню;

- доход, який не підлягає оподаткуванню.

Доход, який підлягає чи не підлягає оподаткуванню регулюється в Україні “Законом про оподаткування прибутку”.

Така класифікація доходу відіграє важливу роль у формуванні податкової політики підприємства та формується на основі оцінки альтернатив з точки зору одержаного ефекту.

Важливо зазначити, що в різних системах обліку, які покликані вирішувати різні цілі, використовуються різні поняття фінансового результату-прибутку.

Так, з метою оподаткування прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суми амортизаційних відрахувань. Поняття прибутку з метою оподаткування законодавчо встановлено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а величина оподатковуваного прибутку є базою для здійснення розрахунків з бюджетом.

Згідно вітчизняного законодавства податковий облік відокремлений від бухгалтерського, а величина прибутку, визначена для оподаткування відрізняється від фінансового результату, визначеного в фінансовому обліку. Це пояснюється використанням різних принципів обліку і, зокрема, в фінансовому обліку використанням принципу обачності, відповідно до якого методи оцінки, які застосовують в фінансовому обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і затрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

В фінансовому обліку прибуток визначається як перевищення доходу над затратами звітного періоду. При цьому розрізняють валовий прибуток (збиток), прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування та чистий прибуток (збиток).

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку (збитку) та податків з надзвичайного прибутку.

В системі управлінського обліку для вибору найбільш вигідного управлінського рішення необхідно розробити всі можливі для конкретної ситуації варіанти рішень, які мажливо визначити лише на основі економічного прибутку (з урахуванням втрачених можливостей). Як правило, під втраченою можливістю розуміють найкраще із всіх можливих альтернативних рішень використання ресурсів, наявних на підприємстві. Величина втраченої вигоди визначається як різниця між тим економічним ефектом, який міг би бути отриманий і тим, який отриманий фактично. Отже, різниця між балансовим прибутком підприємства і величиною втраченого економічного ефекта дозволяє одержати позитивний або негативний економічний ефект (економічний прибуток/збиток). Негативний ефект свідчить про те, що при іншому (кращому) використанні активів, можна було б отримати значно кращий результат, ніж був отриманий фактично.

Отже, для прийняття оптимальних рішень в системі управлінського обліку доцільно здійснювати розрахунок величини економічного прибутку на відміну від балансового прибутку, який не враховує величини втраченої вигоди, а тим більше можливостей підприємства.

Для вирішення різноманітних завдань, в системі управлінського обліку використовуються різні види результатів діяльності, наприклад, поняття маржинального доходу або суми покриття. Маржинальний доход—це перевищення виручки від реалізації над змінними затратами, які відносяться до данного обсягу продажу. Ця величина характеризує, який внесок в покриття постійних затрат і одержання прибутку здійснює той чи інший вид продукції. Якщо від маржинального прибутку відняти постійні затрати, то одержимо прибуток. Показник маржинального доходу використовується в системі «дірект-костінг» для визначення внеску кожного продукту (проекту) або центру відповідальності в загальний прибуток підприємства, а також критичної точки (див. розділ YI). Величина маржинального доходу використовується також для прийняття рішень щодо встановлення асортименту (програми продажу). Для формування інформації з метою управління прибутком, розрахунок результатів на короткостроковий період повинен проводитись на основі сум покриття.

Для контролю за виконанням плану прибутку використовують загальний прибуток підприємства, який визначається за звітний період, як різниця між загальним доходом та загальними затратами.

Отже, використання різних видів доходу та результатів діяльності підприємства на основі приведеної класифікації в системі управлінського обліку сприятиме вирішенню таких завдань:

Контрольні запитання

  1. Законодавчі та нормативні акти, що визначають поняття: затрат, витрат, доходу та фінансового результату.

  2. Основні критерії класифікації затрат.

  3. Класифікація затрат за статтями та елементами.

  4. Класифікація затрат на одноелементні та комплексні, характеристика та значення.

  5. Характеристика затрат періоду та затрат на продукцію.

  6. Характеристика прямих та непрямих затрат (навести приклади та охарактеризувати).

  7. Характеристика змінних та постійних затрат.

  8. Значення поділу затрат номінальної потужності на особливі (специфічні) та загальні.

  9. Групування затрат за ефективністю використання.

  10. Групування затрат за місцями виникнення, характеристика та значення.

  11. Класифікація затрат за видами, сферами та функціями діяльності.

  12. Класифікація затрат залежно від охоплення планом, значення та напрями використання.

  13. Класифікація затрат за ступенем регульованості.

  14. Характеристика релевантних та нерелевантних затрат.

  15. Характеристика додаткових та маржинальних затрат.

  16. Характеристика цільових затрат, навести приклади.

  17. Функція поведінки сукупних затрат та затрат на одиницю продукції.

  18. Релевантний діапазон, його суть та значення.

  19. Характеристика підконтрольних та непідконтрольних затрат.

  20. Класифікація затрат для оцінки запасів та визначення фінансового результату.

  21. Класифікація затрат для планування, прогнозування та контролю.

  22. Класифікація затрат для прийняття управлінських рішень.

  23. Основні вимоги, яким повинна відповідати класифікація затрат в системі управлінського обліку.

  24. Характеристика методу вищої- нижчої точки та його значення

  25. Характеристика статистичного методу кореляції (візуальний метод) для групування затрат.

26. Характеристика методу регресійного аналізу, його суть та значення.

27.Суть та значення методу найменших квадратів.

28.Суть та значення спрощеного статистичного методу.

29. Класифікація доходу в системі управлінського обліку

Теми реферативних доповідей:

1. Особливості фінансового результату в різних системах обліку

2. Характерні особливості класифікації затрат у вітчизняному та зарубіжному обліку

3. Методологічні засади управлінського обліку

4. Групування затрат за принципом: «різна класифікація –для різних цілей», його суть та значення.

5. Поведінка затрат і результатів

  1. Сратегія зменшення затрат, її роль та значення

  2. Система наукових розробок Ф.У.Тейлора (1856-1917) та практичне їх використання