3.4. Розподіл непрямих затрат

Проблема розподілу непрямих затрат виникла в зв’язку з необхідністю визначення повної собівартості одиниці продукції, для цього потрібно до прямих затрат додати частину непрямих, наявність якої також обумовлена процесом діяльності. В будь-якій організації здійснюється розподіл затрат за періодами, об’єктами калькулювання (продукції, послуг), за центрами відповідальності, в комплексних виробництвах- між основною і супутною продукцією, між готовою та незавершеною виробництвом продукцією. Особливо важливо здійснювати розподіл непрямих затрат у випадку, коли ціна продукції визначається на основі її повної собівартості. Вилучення непрямих затрат із собівартості може призвести до необгрунтованого заниження ціни реалізації, внаслідок чого підприємство не зможе відшкодувати всі затрати, а отже досягти рівня рентабельності та вижити, якщо така ситуація буде продовжуватись тривалий період.

До основних цілей розподілу непрямих затрат можна віднести стимулювання виробництва більш прибуткової продукції та ефективного використання наявних на підприємстві ресурсів у вигляді оборотного та основного капіталу. Основні цілі розподілу непрямих затрат більш детально

наведемо в табл. 3.1.

Віднесення частини непрямих затрат на собівартість продукції пов’язане також із загальними вимогами до складання фінансової звітності, яка повинна відображати вартість запасів на основі розподілу всіх затрат з метою обчислення фінансового результату.

Разом з тим, на основі повної собівартості продукції можна прийняти невірні рішення, наприклад, для розширення ринків збуту величина повної собівартості є неприйнятною.

Специфічні проблеми й можливості їх вирішення, для яких не може бути використана повна собівартість продукції, розглядатимуться в розділі YIII.

Отже, це ще раз свідчить про те, що для різних цілей необхідна різна собівартість. Тому розглянемо порядок розподілу непрямих затрат для оцінки запасів та визначення фінансового результату.

Розподіл і перерозподіл затрат – надзвичайно трудомісткий процес, пов’язаний з високим ступенем умовності. Спостерігається достатньо тісна залежність, згідно з якою більш висока точність розрахунків потребує використання більш затратної технології.

Такий зв’язок можна пояснити тим, що чим більше етапність розподілу та перерозподілу непрямих затрат, тим більше необхідно прикладати зусиль (методів, розрахунків) для того, щоб більш точно (справедливо) визначити частину непрямих затрат, яку необхідно віднести на об’єкт калькулювання.

Таблиця 3.1