3.6. Напівфабрикатний та безнапівфабрикатний варіанти зведеного обліку затрат

Виробництво напівфабрикатів, як проміжного продукту при виготовленні продукції та можливість їх реалізації іншим підприємствам, обумовили використання двох варіантів зведеного обліку затрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції :

- безнапівфабрикатного;

• напівфабрикатного.

Напівфабрикат- це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад), який повинен пройти одну або кілька технологічних фаз (переділів) обробки, перш ніж стати готовою продукцією, але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.

Безнапівфабрикатний варіант обліку затрат не передбачає відображення в бухгалтерському обліку вартості переданих напівфабрикатів, а лише оперативний облік їх руху. Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначеним для реалізації, його обліковують як готову продукцію, наявність якої на методику зведення затрат не впливає. Якщо напівфабрикат призначений для подальшої обробки на цьому ж підприємстві, його міжцеховий рух обліковується в оперативному порядку. Собівартість випуску готової продукції визначається відповідно до пайової участі кожного цеху (підрозділу) в її виготовленні. Схему обліку затрат на основі використання безнапівфабрикатного варіанту обліку наведемо на рис. 3.12.

При використанні напіфабрикатного варіанту зведення затрат собівартість продукції визначається в цілому по підприємству, а також по продукції окремих цехів (напівфабрикатів, деталей, вузлів), яка передається іншим цехам для подальшої обробки або для комплектації. Цей варіант обліку передбачає використання бухгалтерського рахунку 25 Напівфабрикати, по дебету якого в кореспонденції з рахунком 23 відображаються затрати, пов’язані з виготовленням напівфабрикатів.

Рис. 3. 12. Схема обліку затрат з використанням безнапівфабрикатного варіанту обліку

По кредиту рахунку 25 відображається вартість напівфабрикатів, які передані для подальшої переробки (в кореспонденції з рахунком 23) або призначені для реалізації іншим підприємствам (в кореспонденції з рахунком 26 Готова продукції з наступним списанням на рахунок 901 Собівартість реалізованої готової продукції) (рис. 3.13).

При напівфабрикатному варіанті залишки незавершеного виробництва обліковуються в бухгалтерському обліку тих цехів, де вони підлягають переробці. Фактична собівартість готової продукції визначається на основі затрат цеху, який здійснює заключну стадію переробки, так як затрати попередніх цехів включаються до вартості напівфабрикатів при передаванні їх

із цеху в цех. Якщо собівартість готової продукції обліковується за плановою або нормативною собівартістю, виявлені відхилення приєднуються до фактичних затрат цеха, який безпосередньо випускає готову продукцію. Важливою особливістю напівфабрикатного методу порівняно з безнапівфабрикатним, є можливість організації системного обліку руху і передачі напіфабрикатів із цеху в цех.

Доцільність того чи іншого варіанту обліку затрат залежить від співвідношення зусиль, витрачених на його організацію та вигод, отриманих внаслідок їх використання.

Сфера використання напівфабрикатного та безнапівфабрикатного варіантів обліку затрат не обмежується використанням їх при попередільному методі, оскільки той чи інший варіант може бути використаний на підприємствах, де облік організований за окремими деталями або групами деталей і, зокрема, в машинобуванні.

Рис. 3.13. Схема обліку затрат з використанням напівфабрикатного варіанту обліку

До основних переваг напівфабрикатного варіанту обліку затрат відносяться:

• можливість обліку залишків незавершеного виробництва безпосередньо в місцях їх використання (накопичення, зберігання);

• наявність інформації про собіварість напівфабрикатів кожного цеху (переділу), яка є базою, необхідною для формування цін при реалізації напівфабрикатів іншим підприємствам;

• можливість організації системного обліку руху й передавання напівфабрикатів із одного цеха в інший;

• можливість проведення інвентаризації незавершеного виробництва

за різними цехами в різні терміни.